Коли наприкінці березня вибухнула криза, пов’язана з корона-вірусом, журнал «Тайм» опублікував статтю богослова Тома Райта з провокаційною назвою ««Християнство не дає відповіді на запитання про корона-вірус». Райт відкидає як «звичайні безглузді підозри» будь-яку ідею про те, що Бог послав цю пандемію як суд чи покарання.
Насправді саме так Старий Заповіт іноді зображує моровиці. І це те, як Церква часто тлумачила моровиці протягом століть – як заклик до покаяння. Джон Леннокс у своєму онлайн-виступі на Європейському Форумі Лідерів зазначає, що коли в Біблії говориться, що Бог посилав чуму, Він підтверджував це своїм словом. Але щодо Covid-19 підтвердження від Бога ми не маємо.
Ісус відповів на це питання, коли Його запитали про галілеян, чию кров Пилат змішав в храмі з кров’ю їхніх жертв: «Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян? Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так! Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть? Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так! (Луки 13:2-5).
Іншими словами, не всяка трагедія є результатом гріха її жертв. Але будь-яка трагедія, і Covid-19 зокрема, змушує нас усвідомити нашу вразливість і смертність, ставить перед нами питання про вічність і взаємини з Богом, і нас – перед необхідністю покаяння.
Плач
Мета Райта – спонукати нас навчитися молитися псалмами плачу. Гарна порада. Нам слід плакати з тими, хто плаче. У наших словах до скорботних про те, що їхні померлі близькі та улюблені є жертвами Божого суду, немає ніякої втіхи. Але чи повинні ми прийняти його висновок про те, що «тоді спроможність пояснити, що́ відбувається і чому, не є частиною християнського покликання»?
Райт продовжує: «Насправді християнське покликання – не бути завжди здатним пояснити, але оплакувати натомість». Звичайно ж, немає розділу й вірша, які пояснюють, чому ця пандемія повинна спустошити світову спільноту в цьому конкретному 2020 році. І, звісно, ми, християни, не маємо відповідей на всі запитання. Але це піднімає одвічне питання теодицеї: як благий Бог може допустити, щоб відбувалися погані речі? І це запитання, яке потребує відповіді.
По-перше, ми можемо запитати: чому ми засмучуємося, коли відбуваються погані речі? Звідки взялося наше відчуття «поганого»? Чому ми відчуваємо, що цього не повинно бути? Звідки у нас відчуття «повинно»? Чому ми не можемо просто прийняти «долю»? і що життя несправедливе, хай там що значить «справедливий»? Чому ми повинні думати, що має бути інакше? Звідки у нас оцей внутрішній компас чесності та справедливості? Якщо ми відкидаємо Бога, ми також повинні відкидати чесність і справедливість. Чому ми повинні очікувати, що випадковий, безцільний світ, який є не що інше, як результат довільної взаємодії мулу та часу, буде «справедливим»?
Що коли був хороший Бог-Творець, який створив хороший всесвіт, але щось пішло катастрофічно не так, і ось все в світі не так, як було задумано?
Насправді, це погана новина, яка є початком доброї – Євангелія. Як говорить Леннокс, ми живемо в зруйнованому моральному світі та в зруйнованому фізичному світі. Але навіть в цьому зруйнованому світі – до речі, абсолютно унікальному середовищі в усьому космосі – первісний, вражаючий задум, що вселяє благоговійний трепет, все ще можна розгледіти.
Безумний
Проте скорботні люди зазвичай не шукають інтелектуальних відповідей. Їм потрібна емоційна підтримка. Євангеліє пропонує і те, й інше. Бог не покинув свій проект. Він не залишив нас у нашій уразливості та безпорадності. Він справді приєднався до нас у наших стражданнях.
Коли Ісус відвідав гробницю Лазаря, Він плакав. Він розділив горе сестер. Він журився через руйнівну дію смерті так само, як він журиться через усі смерті від Covid-19 в усьому світі. Незабаром Він сам – втілений Бог – зустріне свою власну жахливу смерть. Який чуйний, співчутливий Бог!
За кілька днів перед цим Ісус сказав своїм учням, котрі сумнівалися, що хвороба Лазаря була «на славу Божу» (Івана 11: 4). Тепер, оголосивши себе воскресінням і життям – безумне твердження, якби не було істиною – і продемонструвавши, що останнє слово не за смертю, Він звелів Лазарю вийти з гробу, як зобразив на своєму полотні Вінсент Ван Гог (див. фото вгорі).
Нам не слід вважати, що Бог вразив світ цієї пандемією, щоб досягти якоїсь більшої мети, ніж коли Він вразив Лазаря; але ми можемо повірити, що Він може використовувати це Собі на славу. Навіть якщо зараз ці слова здаються нам такими ж безумними, як здавалися Його учням тоді.
Зрештою, Ісус показав, що Він є воскресіння й життя. І християнська віра – це перш за все смерть … і воскресіння.
До наступного тижня,
