Чи можна Європу пробудити, відродити чи врятувати?
Чи «постхристиянський» континент, колишнє серце християнського світу, приречений бути захопленим мусульманами і «варварами» услід за Туреччиною і Північною Африкою?
Останнього бояться чимало тих, кого розгойдують популістські голоси на політичній арені, що пророкують загибель Європи внаслідок міграції.
Інші, однак, вважають, що кінець історії ще не написаний. Вони стоять за такими новими ініціативами:
- «Пробудження Європи» закликає всіх, у кого європейське коріння та спадщина, приїхати наступного літа до Роттердама для участі в чотириденний події, в рамках якої – виступи сильних і впливових проповідників на стадіоні та щоденні вуличні євангелізації, які «затоплять» Роттердам, після чого євангелізаційні команди роз’їдуться по всьому континенту, аби провести ще один тиждень місіонерського служіння в двадцяти європейських державах. GODfest Ministries Inc. є ініціатором і рушійною силою на чолі з Беном Фіцджеральдом, чиє життя змінилося в 2002 році та зробило радикальний поворот від торгівлі наркотиками до проповідування Ісуса.
- «Відроди Європу» має на меті зібрати студентів та випускників в Карлсруе в період між Різдвом і Новим роком для особистого, колективного і континентального відродження, що базується на молитві Псалма 85: «Ти оживиш нас знову…». Семінари та практикуми допоможуть навчити і підготувати студентів, щоб ті могли повернутися додому і виконувати свою місію в скептично налаштованих і світських кампусах. «Відроди Європу», очолювана IFES, співпрацює з численними європейськими співтовариствами.
- «Європа має бути врятована» висуває програму євангелізації, єдності, молитви і поклоніння, хоча, на мою думку, недостатньо конкретно викладені шляхи і способи здійснення заявленої мети: досягти 100 мільйонів європейців. На веб-сайті не було ясно вказано, хто задіяний в програмі, хоча це, схоже, харизмати і п’ятидесятники, але можливість участі відкрита для всього християнського спектру.
Будь-який захід чи програма, орієнтовані на Європу і націлені на проповідь Євангелія і сприяння єдності, заслуговують нашої підтримки. Завдяки таким ініціативам потенційні молоді євангелісти і місіонери отримають виклик і бачення.
Терпіння
Однак ми правильно чинимо, дослухаючись до застережних слів Стюарта Мюррея про «надію і пристрасну молитву про пробудження». У книжці «Величезна меншість» (2015) Мюррей говорить, що «молитися про пробудження марно, якщо ми сподіваємося повернутися в християнський світ або ухиляємося від завдання навчитися жити і процвітати в постхристиянському світі». Його книжка закликає європейську церкву визнати, що ми не можемо повернутися до привілейованого і домінуючого положення минулого. Нам потрібно навчитися приймати нашу ситуацію вигнання в секуляризованому суспільстві, подібно до того, як Єремія закликав євреїв у Вавилоні: пустити коріння, жити вірою і прагнути до добробуту міста.
Я згоден. Поворот Європи не відбудеться лише завдяки декільком заходам на стадіоні, бодай якими необхідними вони є для того, щоб кинути виклик і дати бачення наступному поколінню. «Терпіння – одна з чеснот, необхідних громаді колишньої більшості з сумнівною спадщиною, яка бореться за довіру як громада меншини», – пише Мюррей. Він вважає, що потрібен час, щоб завоювати довіру суспільства, яке відкинуло версію християнської віри, запропоновану християнським світом.
Однак наступне речення Мюррея викликало у мене запитання. «Мине ще якийсь час, перш ніж західні суспільства усвідомлять, в якій мірі наші інститути позбавлені духовних і моральних основ, в якій мірі в нашій культурі відсутнє переконливе бачення майбутнього і наскільки постмодерністський релятивізм недостатній для захисту людського життя і гідності».
Запитання
Оскільки минулого місяця ми згадували події тридцятирічної давнини, коли комунізм раптово і несподівано рухнув, я подумав: чи може Бог знову зробити щось несподіване і раптове? За останні чотири роки з моменту появи книжки Стюарта Мюррея світські голоси почали висловлювати потребу в духовних засадах суспільства. Минулого місяця LifeSiteNews (04.11.2019) вийшла з заголовком: “Атеїсти б’ють на сполох: занепад християнства завдає серйозної шкоди суспільству”. У статті йдеться про те, що «в міру того, як християнство все більше і більше зникає в дзеркалі заднього виду нашої цивілізації, чимало розумних атеїстів починають усвідомлювати, що Просвітництво могло досягти успіху тільки тому, що воно вплинуло на християнську культуру».
Дуглас Мюррей (наскільки я знаю, ніякого відношення до Стюарта Мюррея не має), автор книжки «Дивна смерть Європи», про яку я нещодавно писав, тепер іноді називає себе «християнським атеїстом»! Він задається питанням, чи можливе суспільство, засноване на цінностях Просвітництва, без християнства, і припускає, що ми можемо бути змушені визнати, що повернення до віри – це найкращий з наявних варіантів.
Як не дивно, це перекликається з наступним реченням, яке написав Стюарт Мюррей після процитованого вище: «Цілком можливо, що пошук нового консенсусу, на якому можна побудувати стійку культуру, може містити новий погляд на християнську історію».
Отже, дослухаючись до застереження Стюарта Мюррея від тріумфальних очікувань і його заохочення вчитися жити як творчі меншини, як «прибульці й чужинці», підготуймося відповісти на запитання розчарованих секуляристів, які починають запитувати, що християнська історія може запропонувати Європі завтрашнього дня.
Якщо ви студент, то «Відроди Європу» може стати чудовим початком! Побачимося там?
До наступного тижня,
