Уряди всього світу сподіваються, що спеціальні додатки допоможуть відстежити контакти Covid-19 і таким чином стримати поширення вірусу.
Тим часом, наступні чотири «додатки», якими я часто користуюся, щоб припустити, як Бог працював в європейській історії, можуть мати особливе значення для нас у цей Великдень.
По-перше, додаток «Божа воля»:
Ні, це не значить, що Бог послав вірус як суд. Я цього не знаю. Цей «додаток» є визнанням того, що воля Божа завжди в тому, щоб Його воля здійснилася. Іншими словами, немає Його волі на те, щоб Його воля не виповнилася. Це логічно. Християни не фаталісти. Не все, що відбувається в цьому зруйнованому світі, – воля Бога. Відбувається багато такого, що не є Божою волею для людства і окремих людей, але може бути наслідком гріха і непокори. Десять заповідей, наприклад, є переліком інструкцій, що сприяють процвітанню людини. Коли ними нехтують, результатом стають страждання.
Цей додаток стверджує, що зрештою Бог є суверенним. І все ж Він прагне нашої співпраці. Тож Ісус сказав нам виконувати свою частину і молитися про те, щоб Божа воля виконувалася тут, на землі, в Європі, в нашій країні, як і на небесах. Ось чого Він хоче, а не щоб все ставало дедалі гірше й гірше.
Йосип сказав своїм братам: «Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ!». Так Бог перетворює злі наміри в добро для Своїх цілей, не дозволяючи очікуванням людей здійснитися. Ось у чому суть Великодня: жорстокий інструмент тортур перетворився на символ надії і зцілення; смерть однієї людини дала можливість життя усім.
По-друге, додаток «пшениця і кукіль»:
Розповідь Ісуса про пшеницю і кукіль, що ростуть поряд на одному полі, дає уявлення про добро і зло, які переплелися протягом історії та в повсякденному житті. Засоби масової інформації, як правило, зосереджуються на поганому, – що забезпечує гарний продаж газет і ефіру. Нам потрібно навчитися шукати і бачити, де Бог працює тихо і за кадром. Що Бог може винести з усього цього?
Ця криза – величезна людська трагедія, як і Чорна смерть, іспанський грип та інші пандемії, що їм передували. Однак, дехто каже, що Чорна смерть стала каталізатором Ренесансу і Реформації (оновлена релігійність), технічного прогресу (як компенсації за втрачених працівників; можливо, навіть винаходу друку на заміну померлим ченцям-переписувачам) та проривів у галузі медицини. Практика карантину почалася під час Чорної смерті, коли венеціанські чиновники наклали 30-денний (трентіно) термін ізоляції – пізніше продовжений до 40 днів (карантіно) – для кораблів, що прибували з уражених чумою територій.
Сьогодні введено всесвітній шабат. Суспільство 24/7 зійшло з рейок. Амстердамський квартал червоних ліхтарів закритий. Забруднення повітря зменшилося, помітно знизився рівень шуму, різко скоротилися смертність в ДТП і злочинність – неначе світ перезавантажується, щоб позбутися вірусу! Скрізь люди стикаються з реальними проблемами життя і смерті та сенсом буття. На розвороті внутрішньої сторінки лівого лондонського видання Volkskrant стоїть запитання: Чи може розповідь про Пасху надихнути нас в цій кризі?
По-третє, додаток «вірні меншини»:
Бог завжди працював через меншини: спочатку Авраам, потім був Мойсей, Давид, пророки, Ісус, рання церква і вірні посланці протягом століть. У Римській імперії християнство поширилося, коли люди побачили самозречення віруючих, що піклувалися про жертв чуми, живучи в меншості в язичницькому світі. У наступні століття європейське духовенство, яке служило під час чуми хворим, загинуло у непропорційній кількості.
Сьогодні «вірні меншини» знову несуть непосильний тягар: медичні працівники у відділеннях інтенсивної терапії та будинках для людей похилого віку, віруючі і невіруючі, які відмовляються від власної безпеки; а також політики, економісти та експерти в галузі охорони здоров’я, що працюють день і ніч над пошуком мудрих рішень задля нашого благополуччя, тоді як більшість з нас залишаються вдома у відносній розслабленості, безпеці та ізоляції. Ці герої заслуговують на наші молитви, підтримку і пошану.
По-четверте, додаток «смерть і воскресіння»:
Великдень нагадує нам, що християнська віра повністю пов’язана зі смертю … і воскресінням: найперше в Христі, чия смерть і воскресіння глибоко вплинули на нашу західну культуру так, як це рідко визнається (як пояснює Том Холланд). В історії християнської віри впродовж століть ми бачимо закономірність: смерть, за якою слідує воскресіння, відступництво і оновлення, занепад і відродження. Ми досягли найнижчої межі в європейській історії з точки зору віри, безпрецедентної епохи, в якій більшість, мабуть, вважає, що віра в Бога неможлива. І все ж плоскість і порожнеча замкнутого, секулярного світогляду стають все більш очевидними. Можливо, це те, що філософ Чарльз Тейлор передбачив в «Секулярному віці»: «Ми тільки починаємо нову епоху релігійних пошуків, результат яких ніхто не може передбачити».
До наступного тижня,
