Як може змінитися світ всього лише за кілька днів!
У міру того, як на кінець минулого тижня у світі усвідомили серйозність ситуації, дедалі більше урядів почали оголошувати про все більш жорсткі заходи у боротьбі з поширенням вірусу COVID-19. Школи, ресторани, музеї, церкви були закриті, концерти та конференції скасовані або строго обмежені в кількості відвідувачів, і все це здійснювалося в масштабах, більших, ніж будь-коли з усіх, які можна згадати. (Зараз, коли я пишу це, я мав би бути на концерті St Matthew’s Passion, якюи його не скасували).
Охопивши значно більше, ніж трагедія 11 вересня, коронавірус забере значно більше життів і поставить під загрозу набагато більше робочих місць в світі, ніж подія, яка, на загальну думку, «змінила все»: 3000 смертей і 6000 поранених. Трохи більше ніж через два місяці після того, як вірус був вперше виявлений в Ухані, китайському місті з населенням близько 10 мільйонів чоловік, про яке більшість з нас ніколи не чула, було зареєстровано понад 160 000 випадків зараження (більше половини вже вилікувалися) і понад 6000 смертей.
Однією з перших жертв став лікар Лі Веньлян, чий інтернет-пост про вірус викликав офіційний докір, а лікар був названий «поширювачем чуток». І незважаючи на те, що інформація про те, що доктор Лі був християнином, яка гуляла в соціальних мережах, виявилася помилковою, 34-річний лікар явно був людиною жертовною, порядною і професіоналом.
Спалах вірусу, який ООН минулої середи оголосила пандемією, набуває апокаліптичних масштабів і змушує нас порпатися в підручниках історії в пошуках прецедентів. В результаті такого пошуку відкривається довга історія епідемій і пов’язаних з ними чинів християн.
Життя з ризиком
Біблійні згадки про епідемії: єгипетські кари стали каталізатором виходу і остаточного народження Ізраїлю; Псалом 91, можливо, був написаний у відповідь на моровицю (вірші 3 і 6); Об’явлення 6:8 пророкує епідемію чуми – чума Антоніна у другому столітті, що забрала чверть населення Римської імперії, також прискорила поширення християнства. Лайман Стоун, який пише в журналі Foreign Policy, зазначає, що «християни піклувалися про хворих і несли розуміння того, що лихоліття були не роботою злих і примхливих божеств, а наслідком способу життя творіння, що згрішило і повстало проти люблячого Бога». Християни забезпечували основні потреби постраждалих, постачали їжу і воду тим, хто занадто хворий, аби подбати про себе, і часто залишалися, щоб надавати допомогу, коли язичники рятувалися втечею.
Століття по тому, чума Кипріяна, названа на честь єпископа (помер у 258 році), що закликав віруючих подвоїти свої зусилля в турботі про людей, привела, як писав Родні Старк, до помітного зростання християнського руху. Діонісій, єпископ III-го століття, описував, як християни «відвідували хворих, не думаючи про свою безпеку, … ризикуючи заразитися, доглядали ближніх і добровільно поділяли з ними тяготи їхніх страждань». Язичницький імператор четвертого століття Юліан (Відступник) (331? -363) скаржився на «галилеян», які піклувалися навіть про хворих, що не були християнами.
У часи середньовіччя ченці й черниці продовжували наражати своє життя на небезпеку, служачи хворим під час чуми, як наприклад, це робили францисканці, зображені на ілюстрації вище.
«Спокушування Бога»
Через десять років після оприлюднення своїх 95 тез, Мартин Лютер сам стояв перед рішенням,чи тікати йому від бубонної чуми, яка поширилася Віттенбергом, після того, як курфюрст Джон зажадав, щоб він та інші професори сховалися в Єні. Його ґрунтова відповідь пастору з Бреслау, котий запитав, чи правильно християнину тікати від чуми, розкриває реалії, з якими зіткнувся Лютер і його сучасники. Реформатор відповів, що особи, на яких покладено цивільний і релігійний обов’язок, повинні виконувати його, розуміючи, що в умовах чуми обов’язок кожного стає хрестом, «на якому він має бути готовим померти».
Лютер також закликав віруючих дотримуватися вимог карантину, обкурювати свої будинки і вживати заходів безпеки, щоб не поширювати хворобу. Не виконуючи це, вони б «спокушали Бога», наражали на небезпеку інших та себе самих і таким чином порушували заповідь проти вбивства і самогубства зокрема.
Герт Гроті, який осиротів через чуму, коли йому було лише десять років, помер у 1384 році після відвідин хворого на чуму члена руху «Брати Спільного Життя», заснованого Гертом. Аудіовізуальна інсталяція у пивниці Geert Grote Huis у Девентері, Нідерланди, що є музеєм, присвяченим історії цього руху, – одна з чотирнадцяти художніх експозицій в місті, які зображують зупинки хреста в цей час Великого Посту. П’ята зупинка – Симон Кіренеянин допомагає Ісусові нести хрест – показує три відеозображення, що проектуються на три різних екрани, відзняті з автомобіля, що проїжджає сільською місцевістю у Франції і зупиняється біля хрестів на узбіччях. Коли двигун заглушається, звуки сільської місцевості наповнюють пивницю і спонукають до роздумів. (На жаль, музей і виставка закриті через обмеження карантину).
Зараз, коли світ завмирає, на зміну звичайній суєті повсякденного життя приходить моторошна тиша, і ми бачимо, що стоїмо перед питаннями життя і смерті, сенсу і відносин, жертовності й цінностей, життя в общині та самоізоляції.
Що це може означати для нас – нести хрест у цей Великий Піст?
До наступного тижня,
