Застереження Страсного тижня

Квітень 6, 2020

Учорашня Вербна неділя запам’ятається зачиненими по всьому світу дверима церков. Не було дітей, що йдуть до церкви з гілочками верби. Незважаючи на творчі рішення і зусилля, яких, без сумніву, було докладено для святкування в інтернеті, Вербна неділя була іншою.

Маючи сьогодні більше часу для роздумів, ніж зазвичай, давайте розглянемо аспект Страсного тижня, котрий часто не береться до уваги, – урок, що його пропонує нам нинішня ситуація в Європі та інших країнах світу

Коли натовп вітав Ісуса в Єрусалимі, Він, відповідно до 21-го розділу Євангелія від Матвія, ймовірно, не думав про те, що повинно було з Ним статися. Тільки п’ять розділів по тому Ісус згадує про Свою смерть за два дні до Пасхи.

Подивіться на Його дії та Його притчі у розділах 21 та 22: очищення храму, прокляття фігового дерева, притча про двох синів, притча про виноградарів, а потім притча про весільний бенкет. У жодній з них не йдеться про Його майбутню смерть. Прочитайте сім «горе вам», адресованих фарисеям, яких Він називає родом гадючим. І страшне попередження про спустошення дому: Єрусалим і храм будуть зруйновані, пояснює Ісус в розділі 24 Своїм недовірливим учням.

Досі Він зробив тільки одне завуальоване посилання на свою майбутню смерть – притча про виноградарів, котрі вбили сина власника. Натомість він говорить про своє бажання зібрати дітей Єрусалима, але вони не готові. Хоча до свого приїзду в Єрусалим він вже тричі (16:21 17:2з, 20:18) говорив з учнями про наближення своїх страждань і смерті, ніяких конкретних згадок про це немає аж до моменту, коли до Його арешту залишилося кілька годин.

Сполучна ланка

То чим же зайняті Його думки? Який зв’язок між цими притчами та діями? Авжеж, це доля Ізраїлю та євреїв, які не розпізнали день свого відвідування. Поміркуйте над таким:

  • Очищення храму – молитовного дому для всіх народів, перетвореного на комерційний ринок, – представляло собою вирок людям, які забули, чому їх вибрали: бути світлом для язичників.
  • Фігове дерево прокляте за те, що воно було безплідним. Який плід мав принести Ізраїль?
  • Хто був сином, що погодився виконати волю батька, але не виконав, – євреї? а хто сином, який спочатку відмовився, але в результаті підкорився, – язичники?
  • Притча про весільний бенкет розповідає про запрошених гостей (євреїв), які були надто зайняті, щоб прийти; тоді були запрошені ізгої (читай язичники).

Ключовим видається уривок про злих винарів (21: 33-46), які вбивають посланців власника виноградника, а потім і його сина, очікуючи, що спадок перейде до них. Ісус просить натовп винести присуд: «Як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?» Всі вони знають правильну відповідь: «Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно».

«Саме так!» – фактично відповідає Ісус. Потім Він додає: «(Тому)від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити».

Найсумніший вірш

Подумайте над цим. Звичайно, це, мабуть, один із найсумніших віршів Нового Заповіту! Тоді як Павло дає нам надію щодо Ізраїлю та євреїв у 9-11 розділах Послання до Римлян, Ісус в дійсності цього не робить.

Дивовижно, але Ісус тут не переймається Своїми особистими стражданнями. Він радше зосереджений на можливості, втраченій Його народом, і трагічних наслідках.

То як це стосується сьогодні нас, у Європі?

Нинішня хвиля націоналізму може спонукати нас повторити трагічний провал Ізраїлю: етноцентризм. Замість того щоб прийняти Божі цілі для всіх народів, Ізраїль зосередився на своїй Вибраності. Вони забули, для чого їх вибрали: благословляти всі народи світу і бути світлом для народів. Надто часто вони дотримувалися політики «Ізраїль перш за все».

У розділі 24 Ісус описує Велике Доручення як благу звістку про Боже правління, яку повинні знати всі народи світу. Спочатку навіть учні не зрозуміли цього. Коли Ісус явився їм після Воскресіння, вони фактично запитали: «Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?».

Ось застереження для всіх нас, коли ми відчуваємо спокусу обрати релігійний націоналізм і триматися на відстані від чужинців, «щоб зберегти нашу християнську спадщину». Євангеліє є інклюзивним, воно призначене для всіх народів. Ми стаємо кращими, коли ми посвячені добробуту інших, тобто «любимо своїх ближніх». Особливо в цей час глобальної кризи нам потрібно прагнути до загального блага.

Нехай Страсний тиждень нагадає нам, що майбутнє церкви є багатокультурним і охоплює всі нації, народи, племена і язики.

До наступного тижня,




Напишіть відгук