Одна з найбільших таємниць Амстердама – це диво, завдяки якому в 14 столітті місто здобуло європейську славу.
Хоча багато амстердамців нічого не знають про цю подію, для голландських католиків вона не є таємницею. Щоб вшанувати цю подію, сьогодні, після півночі, 7000 католиків, що приїхали з усіх куточків Нідерландів, пройдуть мовчазною ходою через центральну частину міста, зупиняючись на заздалегідь визначених місцях для молитви. Я також планую приєднатися до цієї щорічної події.
Тоді звістка про амстердамське диво дійшла аж до Риму, де Папа Римський оголосив Амстердам містом паломників. Це було майже те саме, що отримати право на проведення Олімпійських ігор у вашому місті. Це означало, що десятки тисяч паломників тепер відвідуватимуть Амстердам – місце, де явився Бог. Довелося відкрити багато гостинних домів для паломників. А також перші лікарні, адже за такої кількості відвідувачів з усієї Європи, охопленої епідемією чуми, вони були необхідністю.
Паломництво могло принести паломникові звільнення від перебування в чистилищі, або прощення певних гріхів, або ж його можна було здійснити на знак подяки за почуту молитву, наприклад, за зцілення. Серед паломників, які приїжджали до міста дива, були два імператори Священної Римської імперії – Максиміліан (15 століття) і Карл V (16 століття).
Що ж це було за диво?
Був 1345 рік. За легендою, чоловік, що мешкав на нинішній головній торговій вулиці міста, Кальверстраат, тяжко захворів і боявся, що помирає. Тож до нього покликали священика, щоб той звершив обряд євхаристії. Це включає в себе освячення гостії, яка, згідно з католицькою доктриною «трансубстанціації», стає буквально тілом Христовим. Прийнявши освячену гостію, чоловік виблював і гостію, і все, що було у нього в шлунку. Служниця слухняно все прибрала і кинула у вогонь.
Протягом століть з’явилися різні варіації цієї історії. За однією з версій, наступного ранку служниця знайшла гостію в попелі абсолютно неушкодженою. Вона поклала її в маленьку скриньку і віднесла священику в церкву Святого Миколая (пізніше перейменовану на Oude Kerk), що менш ніж за кілометр від оселі її господаря.
Інша версія каже, що освячена гостія насправді немов висіла над полум’ям, і служниця змогла взяти її голими руками, не обпікаючись. Після цього покликали священика, щоб він забрав гостію назад до церкви. Зрештою, хто ж захоче добровільно позбутися справжнього тіла Христового? Однак наступного дня служниця знову виявила гостію в каміні будинку на вулиці Кальверстраат!
Знову покликали священика, який забрав гостію і відніс її назад до церкви. Але наступного ранку гостія знову з’явилася в каміні в домі хворого чоловіка. Тричі, за легендою, гостія чудесним чином з’являлася у каміні.
Священик, зрозумівши, що відбувається щось справді надприродне, доповів про це своєму начальству, і євхаристійне Тіло Господнє було перенесено назад тим самим маршрутом від дому до церкви урочистою ходою з іншими священнослужителями. Єпископ Утрехту призначив офіційне розслідування і через рік, з благословення Риму, проголосив достовірність дива.
Урочистості з нагоди вшанування Святого Таїнства були встановлені як щорічне свято для всього міста, включно з Чудотворною ходою. Таким чином, Амстердам став містом дива, містом паломників, що приваблює вірних із різних куточків континенту.
Пізніше на місці, де сталося диво, збудували каплицю, яку назвали Heilige Stede – Святе місце. Донині паломницький маршрут, що веде до центру міста, називається Heilige Weg – Святий шлях.
Імператорська корона
Наприкінці 15 століття імператор Священної Римської імперії Максиміліан відвідав Амстердам як паломник. Вдячний за одужання після хвороби, він подарував Амстердаму право включити свою корону в його герб. (Або, як дехто припускає, в обмін на щедрі позики від міста для фінансування його воєн).
Хай там як, а корону Максиміліана, що прикрашає символ міста – потрійний хрест, – можна побачити по всьому місту як нагадування про диво: вона на верхівках вуличних ліхтарів, на мостах і на шпилі церкви Westerkerk. Це сталося задовго до того, як Нідерланди стали монархією.
Традицію Чудотворної ходи раптово припинили в 1578 році, коли міська рада Амстердама вирішила перейти в протестантизм. Відкриті католицькі богослужіння були заборонені, а меси відправлялися в підпільних церквах. Впродовж трьох століть святкування відбувалися приховано від сторонніх очей, поки в 1881 році, після емансипації католиків, традицію не відродили.
Підпільна церква (фото вгорі) у дворі Бегійнхоф була побудована на честь Амстердамського дива і стане однією з кількох відправних точок сьогоднішньої ходи. У внутрішньому дворі англійської реформатської церкви, що якраз навпроти, ми проведемо другий з дев’яти заходів Geloof in Mokum («Віра в Амстердамі») у рік 750-річчя міста, щоб вшанувати це вираження віри 14-го століття, яке принесло місту європейську славу.
Відомий голландський телеведучий Юр’єн тен Брінке візьме у отця Ґерарда Вайерса інтерв’ю про історію дива. Хай що ми думаємо про «диво» сьогодні, у нього, безумовно, масово вірили тоді, і це принесло місту величезну користь. Це також піднімає питання: «Чи може сучасна людина вірити в дива?». Юр’єн дасть власну відповідь, розповівши, як його матері сказали, що він народиться з розщепленням хребта. Проте він народився абсолютно здоровою дитиною.
Запрошуємо переглянути це інтерв’ю (голландською мовою), яке розпочнеться о 15:30.
До наступного тижня,
