Як же змінився світ з часу моєї останньої публікації в передріздвяному випуску «Щотижневого слова» в минулому році!
Чотири тижні тому я і Ромк’є залишили огороджену парканом територію готелю в Окленді, де ми відбували ізоляцію, і зробили крок у світ обіймів, рукостискань і зустрічей без обмежень. Тут ми побачили посткоронавірусное суспільство: з робочими місцями на дому, деурбанізацією, децентралізованою освітою та гібридними церквами
Тим часом в більшості країн світу боротьба з вірусом COVID загострюється, супроводжуючись перевантаженістю систем охорони здоров’я, закриттям магазинів і ресторанів, запровадженням локдаунів і комендантської години, а також поставками вакцин в кількостях, набагато менших за обіцяні.
На політичному фронті, після безпрецедентного насильницького нападу на Капітолій, спровокованого чинним президентом США, першим в історії президентом Сполучених Штатів, якому двічі був оголошений імпічмент, в Овальному кабінеті з’явився новий господар.
Напередодні Нового року Борис Джонсон нарешті отримав свій брексит, що дуже засмутило багатьох британців, які зараз переживають сильний шок через усвідомлення того, що це насправді означає. Музиканти, студенти, рибалки, біржові торговці та водії вантажівок однаковою мірою починають розуміти, що це може зруйнувати їхнє життя і надії.
На рівні общин багато християн активно допомагали тим, хто страждає через ізоляцію та і самотність, не маючи їжі та доходу. Однак на політичній арені останні кілька місяців – навіть років – не були для нас зірковим часом.
У Сполучених Штатах і за їх межами християни поляризувалися щодо трампізма. Критиків колишнього президента звинуватили в демонах «ненависті до Трампа». Гучні пророцтва про «другий термін», особливо в харизматичних і п’ятидесятницьких колах, після інавгурації, що відбулася минулого тижня, призвели до великого збентеження, звинувачень і докорів. Варто віддати належне деяким «пророкам», які мали смирення, аби попросити вибачення за свої нездійснені прогнози, але при цьому зазнали уїдливої критики і навіть погроз фізичної розправи від інших віруючих за те, що «зрадили справу»!
Велике напруження
На жаль, велике напруження між прихильниками і противниками брексіта в Британії або між носіями масок і тими, хто відмовляється «втратити свою свободу», перекинулося і на християнську спільноту. Один фактор, спільний для США і Великобританії, – це вплив християнського націоналізму, тобто ідея про те, що Бог наперед приготував особливу історичну роль їхній нації, який тягне за собою мілітаризм і ксенофобію. Як сказав один оглядач: «Перетворення Ісуса Христа зі смиренного слуги нещасних бідняків на символ, що обстоює право на зброю, теологію процвітання, антинауку, обмежений уряд (який ігнорує бідних і нужденних) і жорстокий націоналізм – це дійсно найдивніша трансформація в історії людства».
На жаль, наша євангельська традиція часто не справлялася з освітою християн у питаннях громадянського суспільства, політики, економіки, журналістики та правосуддя. Джон Стотт у своїй передмові до Issues facing Christians today («Проблеми, з якими стикаються християни сьогодні») написав про «піввікове нехтування», маючи на увазі відхід євангелістів від соціально-політичних питань в минулому столітті. Наше Євангеліє занадто часто було зосереджено на спасінні особистості, а не на відновленні Божого шалома у всіх сферах життя. Це залишило спадщину євангельської наївності щодо суспільства, що, на мій погляд, відбивається у тій невдалій ролі, яку останнім часом відігравали деякі християни в політиці по обидва боки Атлантики.
Також існує велика плутанина щодо ролі церкви в політиці. Тоді як принцип відділення церкви від держави в наш час широко прийнятий і закріплений в конституціях багатьох західних країн, церковна кафедра як і колись занадто часто використовується для просування політичних альтернатив, особливо в Америці.
Голос розуму
Голосом розуму посеред цієї плутанини є канадець Девід Койзіс, який вказує на ідолопоклонство, що стоїть за політичними «-ізмами» від капіталізму до комунізму, в своїй глибокій та змістовній книжці Political visions and illusions («Політичні бачення та ілюзії» (рекомендованої, зокрема, Тімом Келлером)).
Девід буде гостем наших наступних «Шуманських бесід» ( Schuman Talk) 9 лютого о 18:00 за середньоєвропейським часом (о 6:00 для мене в Новій Зеландії). Я попрошу його прокоментувати роль церковного керівництва в утвердженні біблійних істин і викритті зваблення політичного ідолопоклонства, не вдаючись у політичні дебати, що виходять за рамки покликання і компетенції церкви. Девід також розповість про два християнські погляди на державу, завдяки яким ми уникаємо пастки ідолопоклонства і прагнемо до загального блага.
Історичний контекст також допомагає нам піднятися над політичною поляризацією. Я запрошую вас долучитися до мене в онлайн-турі Кельтською Спадщиною (наступного тижня, 1-5 лютого, по дві години щодня) і/або в онлайн-турі Континентальною Спадщиною (1-5 березня), які відкривають історичний взаємозв’язок Британських островів з континентом і наше християнське покликання сприяти загальному благу.
Пишіть мені, якщо хочете отримати більше інформації.
До наступного тижня,
