Саміт НАТО, що відбувся цього тижня, голландська влада відзначила як успішний – було погоджено 5-процентний показник витрат на оборону (на десять років вперед!), підтверджено зобов’язання за статтею 5 щодо колективної оборони і его самі-знаєте-кого не постраждало.
Але чого не вдалося досягти?
Не було узгоджено жодних нових суттєвих економічних санкцій у відповідь на брутальну ескалацію Путіним атак на цивільні об’єкти в Україні, його новий літній наступ на сході України всупереч закликам до безумовного припинення вогню, збільшення виробництва ракет, що свідчить про довгострокові наміри щодо Європи, та залучення 25 000 північнокорейців для допомоги у виробництві безпілотників.
Моральна двоїстість Білого дому та його затяте блокування законопроекту Сенату США про санкції проти Росії в залишає Україну – і весь вільний світ – у небезпечній невизначеності. Воєнні дії в Ірані, Ізраїлі та Секторі Гази відволікають увагу світової спільноти та посилюють розчарування українців у Заході через брак моральної рішучості.
Але чи варто залишати політикам право визначати моральні норми? Чи є це їхньою компетенцією? Чи не має це бути завданням і відповідальністю світових релігійних спільнот? Чи не настав час лідерам релігійних общин в усьому світі піднятися, висловлити свою позицію і боротися за мир – на місцевому, національному та глобальному рівнях – від імені нації, яка бореться за виживання проти несправедливості та всупереч несприятливим обставинам?
Моральна визначеність
У відповідь на помітну втому та мовчання з боку союзників України Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) оприлюднила цього тижня звернення «Заклик до миру і справедливості». У ньому міститься призив до релігійних спільнот всього світу протистояти агресії та захищати мир.
Рада звертається до світу: «У час глибокої скорботи і тяжких випробувань для нашого народу. Останніми днями Росія посилила свої жорстокі атаки на українські міста, руйнуючи критично важливі об’єкти інфраструктури та вбиваючи мирних мешканців, зокрема дітей.
У цей вирішальний момент ми не просто просимо – ми благаємо. Не про зброю – а про солідарність. Не про співчуття – а про відповідні дії. Не про добрі слова – а про моральне і духовне лідерство.
Це не лише заклик до миру. Це заклик не допустити, щоб світ впав у смертний гріх байдужості». (Повний текст див. нижче).
У відповідь на це готується пропозиція щодо проведення глобальної міжконфесійної он-лайн зустрічі, яка скликає представників релігійних рухів з усього світу для прийняття спільної декларації про солідарність, рішучість і моральне лідерство. Пропозиція передбачає 90-хвилинний міжнародний інтернет-зв’язок, під час якого відбудеться багатомовний дискурс, обмін свідоцтвами, молитви та прийняття декларації, яка наголошує на моральному обов’язку протистояти насильству, гнобленню та несправедливості.
Запропонована дата – 17 липня – день, яку мало хто знає як Міжнародний день кримінального правосуддя (International Criminal Justice Day). Саме в цей день було створено Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі. Коли світові лідери або збройні сили вчиняють звірства – такі як напади на цивільне населення, примусові депортації, тортури та зґвалтування – міжнародне правосуддя є одним з небагатьох доступних інструментів для притягнення їх до відповідальності. Україна офіційно передала до МКС справи про воєнні злочини. Відзначення цього дня узгоджується із зусиллями, спрямованими на те, щоб винні не опинилися над законом.
Кримінальне правосуддя – це не просто покарання, це визнання болю жертв і відновлення їхньої людської гідності. Відзначаючи цей день, ми хочемо сказати тим, хто вижив: «Світ чує вас. Ми не байдужі до ваших страждань».
Міжнародне право повторює те, чого здавна навчали релігії: війна повинна мати межі, невинні повинні бути захищені, а лідери мають нести відповідальність за зло, вчинене від їхнього імені. Відзначення цього дня є проявом моральної послідовності.
Проливаючи світло на правосуддя, міжнародна спільнота може запобігти майбутнім злочинам. Мовчання та бездіяльність є сигналом про дозвіл. Відзначаючи цей день, ми посилаємо протилежний сигнал: будуть наслідки. Нерішучості Овального кабінету, який колись вважався лідером і захисником вільного світу, необхідно протистояти.
Надто рано?
На підготовчому заході цього тижня, в якому взяли участь представники різних організацій з Києва, Брюсселя, Рима, Салонік, Амстердама та Вашингтона, постало питання про дату. Чи не надто рано призначили цю зустріч і чи доцільно проводити її під час літніх відпусток?
Але, запитав один з українців, невже чекати до кінця літа – це альтернатива? Хто знає, якою буде ситуація тоді? Російські агресори не підуть у відпустку. І українські захисники теж.
ЗМІ вдячні за новини в «літній сезон інформаційного штилю». Навіть якщо люди перебувають у відпустці, вони, безсумнівно, можуть знайти 90 хвилин, щоб зайти в Інтернет, де б вони не були, на знак солідарності з тими, хто позбавлений розкоші відпочити від насильства.
Якого результату ми прагнемо?
- Зобов’язання не мовчати, щоб пробудити моральне сумління наших спільнот;
- Посвяченість постійній молитві за мир в Україні та духовній солідарності з українцями;
- Мобілізація гуманітарної підтримки через релігійні організації;
- Звернення до урядів з закликом дотримуватися міжнародного права, підтримувати суверенітет України та притягати агресорів до відповідальності.
Чи підтримаєте ви цю ініціативу?
Стежте за нашими новинами.
___________________________________________________
До наступного тижня,
