«Доба монастирів – це сторінка європейської історії, яку хочеться швидко перегорнути».
Принаймні таким є ставлення багатьох протестантів і євангеліків до руху, який був ліквідований протестантськими правителями, такими як Генріх VIII, щоб дати дорогу Реформації. Монастирі вважалися місцями пороку та лицемірства, багатства та мирської суєти, небіблійних ритуалів та приписів.
Але цьому погляду бракує розуміння того, як формувалася європейська цивілізація. Адже монастирі були будівельними блоками цієї цивілізації, що постала в Середньовіччі на уламках розваленої Римської імперії.
Цими вихідними ми проводимо третій семінар із серії «Geloof in Mokum», присвячений ролі віри у розвитку Амстердама. Ця історія насправді є мікрокосмом європейської історії. Чотири тижні тому ми зосередилися на 13 столітті в Oude Kerk, першій церкві та найстарішій будівлі Амстердама. У що тоді вірили амстердамці та як це вплинуло на їхнє повсякденне життя? Два тижні тому ми зібралися в каплиці Begijnhof, коли тисячі паломників з’їхалися до Амстердама на щорічну мовчазну нічну ходу, присвячену диву 14 століття, яке зробило Амстердам містом паломників.
Цієї неділі по обіді ми зустрінемося в церкві 15 століття Waalse Kerk, колишній каплиці «Братів спільного життя», яка пізніше стала притулком для французьких гугенотів, що втікали від переслідувань з боку Іспанії та Франції. Мінк де Вріс розповість про те, як в Амстердамі 15 століття виникло близько двадцяти чернечих общин, які стали виразниками руху «Нове благочестя».
Цей рух оновлення, започаткований у Нідерландах, тривав 200 років. Найбільшу славу він здобув завдяки «Наслідуванню Христа» Томи Кемпійського, найпопулярнішій християнській духовній книжці всіх часів. Вінсент Ван Гог одного разу написав про неї: «Ця книга надзвичайна». Рух наголошує на смиренності, послуху, простоті життя та інтеграції в суспільство. В останні роки Мінк пропагує ці цінності в рамках руху Postmodern Devotion («Постмодерністське благочестя») у міських радах тих місць, де колись був активний первинний рух.
Єгипетська пустеля
Другою найстарішою будівлею в місті є Sint Antoniuspoort, колишня міська брама, названа на честь батька чернечого руху. Усамітнений спосіб життя святого Антонія (3 століття) в єгипетській пустелі надихнув інших на створення перших общин для молитви, поклоніння, навчання та споглядання – модель, яку відтоді відтворюють буквально мільйони людей по всьому світу. З Єгипту чернечі общини поширилися через Палестину і Каппадокію до Східної Європи, а також через Італію, Галлію та Ірландію до Британії і на континентальну Європу.
Гаразд, і що з того? Що монастирі дали нам?
Почнемо з того, що малі літери, які ви зараз читаєте, були винайдені ірландськими кельтськими ченцями і значно полегшили процес читання текстів, написаних ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ, ЯК ЦЕ ЗАВЖДИ РОБИЛИ РИМЛЯНИ. Створений англо-ірландським ченцем Алкуїном, міністром освіти Карла Великого, шрифт став відомим як Каролінгський мінускул.
Це зумовило розвиток книжкової справи, створення бібліотек і скрипторіїв для копіювання рукописів і зберігання навчальної та класичної літератури, а також для збереження та збільшення кількості примірників Біблії.
Метод подвійного запису в бухгалтерському обліку був розроблений францисканським ченцем і математиком Лукою Пачолі, який прагнув внести Божий порядок у безлад, в якому перебували його фінанси.
Читання і письмо безпосередньо провадять до освіти. Чернечі общини в Ірландії, наприклад, приваблювали тисячі студентів з усієї Європи, які приїздили навчатися до монахів-учених. Перші університети виросли зі шкіл при чернечих орденах, як от у Болоньї, Парижі, Оксфорді та Кембриджі. Архітектура та меблі в університетах були створені під впливом монастирського стилю. Академічні мантії досі відображають вбрання ченців. Різні академічні титули мають чернече походження: ректор, проректор, декан…
Монастирі сприяли розвитку мистецтва і музики, створивши одні з найкращих зразків середньовічного мистецтва в манускриптах, таких як «Келльська книга»(Book of Kells) та «Євангелія з Ліндісфарна». Чернець-бенедиктинець Ґвідо з Ареццо розробив спосіб запису музики, нотний стан, що уможливило поширення мелодій і літургій. Назви нот гамми «до-ре-мі» були взяті з перших складів деяких слів латинської пісні-молитви до Івана Хрестителя.
Медичні знання та охорона здоров’я були ще однією спеціалізацією монастирів, оскільки ченці та черниці (брати і сестри) доглядали за жертвами епідемій та хвороб, а також вирощували лікарські трави для медичних цілей. Вздовж паломницьких маршрутів відкривалися пансіони та госпіси, які згодом перетворилися на лікарні, де і сьогодні молодший медичний персонал називають сестрами, а хрест залишається символом лікувальних закладів.
Ченці, звісно, були першими в Європі, хто започаткував виробництво пива та вина. Вино було необхідним для урочистих мес. Пиво було набагато кориснішим для здоров’я, ніж звичайна вода. До Реформації в Утрехті було 28 монастирів і 24 пивоварні!
Поштовхом до Ренесансу була втеча східних православних ченців з Константинополя, що рятувалися від османських загарбників і познайомили західних вчених з грецькими манускриптами, які вони привезли з собою. І не забуваймо, що сама Реформація зародилася в монастирі Мартіна Лютера.
Одним із найзначніших внесків чернечого способу життя була нова концепція об’єднання людей для спільного життя, заснована на заповіті перед Богом між братами і сестрами. Спільноти заповіту базувалися на любові агапе, радикальній християнській концепції, що ґрунтується не на крові чи владі, а на любові до Бога та ближнього. Об’єднання за заповітом були відтворені в гільдіях, а також у нових містах-державах Північної Італії та Нижніх земель. Це спонукало Еразма Роттердамського запитати: «Що таке місто, як не один великий монастир?!».
Дехто вважає монастирі політичними лабораторіями, що демонструють управління шляхом служіння і демократичних процедур обрання керівництва.
Отже, що монастирі дали нам? Чи можна сказати, що вони супроводжували народження західної цивілізації?
До наступного тижня,
