Проливний дощ, описаний місцевими газетами як «біблійний», періщив по гофрованому залізному даху, коли ми сідали вечеряти, заштовхавши у щілини під дверима рушники, щоб вода не просочилася всередину.
Обід залишився здебільшого недоїденим. Раптом ми зрозуміли, що вода вже в приміщенні і розтікається по підлозі. Вона бурувала під дверима з гучним бульканням. Як співається у старій пісні, якої ми співали в недільній школі, пішли дощі, і піднялися води.
Ніщо не могло зупинити вторгнення потоку. Дуже швидко рівень води у маленькій квартирі, де ми з дружиною зупинилися, піднявся до 15 см, і разом із господарями ми кинулися рятувати по всьому помешканню все, що могли: одяг, постільну білизну, побутові прилади, інвентар.
На той час двір позаду будинку став одним великим озером. По той бік паркану з вікон безпорадно виглядали наші сусіди. Дорога перед будинком зникла під водою. Автомобілі, що проїжджали повз, гнали хвилі по затоплених садах. Системи водовідведення були явно перевантажені.
Пізніше з’явилася картина всього затопленого Окленда. Власникам квитків на прощальний концерт Елтона Джона, скасований в останню хвилину, довелося повертатися додому, ідучи по пояс у воді. Змиви ґрунту перекривали дороги і загрожували будинкам, і зрештою сотні осель були покинуті як небезпечні. Одну з доріг, якою ми їхали лише кілька днів тому, повністю розмило.
Потоп
На місто обрушилася «атмосферна ріка», «ріка у небі», що несе масу води, еквівалентну потоку величезної річки. Попередній рекордний добовий рівень опадів в Окленді, що становив 16,2 см, був повністю перевищений зливою минулого тижня – 24,8 см!
Кадри з далеких зон лиха, які ми звикли бачити по телевізору, зараз розгорталися перед нашими очима. Сусіди, друзі, родичі – усі постраждали. У багатьох змило речі, майно, спогади.
В Окленді, куди ми з дружиною приїхали на святкування 100-річчя моєї матері, нам довелося пережити погодний катаклізм, який, як попереджають вчені, стане звичайним явищем у нашому майбутньому. Нам кажуть, що один градус потепління означає приблизно 20-відсоткове збільшення кількості опадів, що випадають за годину, під час екстремальних погодних явищ.
Очевидно, що сьогодні температура вища більше, ніж на один градус, аніж була, коли народилася моя мама. Одинадцять найтепліших років за останнє сторіччя припали на період з 1980 року, а 1995 рік став найтеплішим за всю історію спостережень. Зараз ми йдемо до того, що до кінця цього століття наша планета нагріється ще на 2,6 градуса.
Мешканці Окленда зазирнули в наше можливе кліматичне майбутнє. Зміна клімату – це проблема не лише політиків та науковців. В усьому світі громади повинні сприяти підвищенню стійкості до зміни клімату та скороченню викидів до нуля.
Кліматичні катастрофи, звичайно, не є новиною. Ще одне «біблійне» забарвлення має подія, що відбулася рівно сімдесят років тому, коли найсильніша в історії Нідерландів повінь змила дамби провінції Зеландія, що на узбережжі Північного моря, покривши сільськогосподарські угіддя, будинки та поселення багатометровою товщею води. Комбінація весняного припливу та сильного північно-західного шторму, а також погано організованого контролю над дамбами призвела до одного з найбільших стихійних лих в історії Нідерландів. Понад 100 000 людей були евакуйовані, пошкоджено 47 300 будівель, загинуло 1836 людей та 30 000 голів худоби. Дев’ять відсотків голландських сільськогосподарських угідь – 340 000 акрів – були затоплені.
«Дамби прорвало!»
Ромк’є було тоді п’ять років. Того ранку її мама, слухаючи радіо, одягала її та її молодшу сестру до церкви. Зі сльозами на очах вона вимовила фразу, яка жахає кожного голландця: «Дамби прорвало!»
Потоп став тривожним дзвінком. Вирішивши запобігти майбутній катастрофі, голландський уряд витратив чотири десятиліття і п’ять мільярдів євро на будівництво 16 500 кілометрів захисних споруд, які отримали назву «Delta Works». Ризик повені зменшився до одного разу на 4 000 років. Інженери-будівельники визнали «Delta Works» одним із семи чудес сучасного світу.
Що Окленду – та й усьому світу – треба робити, то це думати, як голландці, ба навіть у більшому масштабі, аби захистити майбутнє. Після кількох років пандемії COVID та року варварської війни в Україні нікому не потрібно, щоб їхній рік розпочався з повені. І хоча ми можемо перераховувати всі трагедії та жахіття минулого року і гадати, наскільки поганим буде цей рік, можливо, варто запитати, чому в нашому світі не відбувається ще більше лих.
Після руйнівного потопу, який мало не змив з лиця землі людський рід, Бог пообіцяв Ною ніколи більше не дозволити гріху вийти з-під контролю та знищити світ і людство – принаймні, поки не будуть виконані Божественні задуми.
Райдуга має нагадувати нам про цю обіцянку.
P.S. Минув рівно рік відтоді, як я брав інтерв’ю у своїх українських друзів, всього за два тижні до початку війни. У четвер, 9 лютого, о 18:00 за центральноєвропейським часом я матиму бесіду з Юрієм Кулакевичем, представником Української п’ятидесятницької церкви, про ситуацію на його батьківщині рік потому: на YouTube.com/c/schumantalks.
До наступного тижня,
