У минулі вихідні церква Нордеркерк, яку ми з Ромк’є відвідуємо, відзначила 400 років свого служіння в Амстердамі. Серед святкових заходів були концерти, екскурсії, виставки та візит мера.
На Великдень 1623 року, через п’ятдесят п’ять років після того, як місто стало протестантським, двері Нордеркерк відчинилися для мешканців району, населеного переважно мігрантами. Це була перша церква в місті зі специфічною протестантською архітектурою, де кафедра розташована майже в центрі, щоб підкреслити центральне місце Слова Божого.
Вісім років потому молодий художник Рембрандт ван Рейн переїхав до Амстердама з Лейдена, щоб зробити собі ім’я. Ми не знаємо, чи відвідував він коли-небудь цю церкву. Але цікавість, викликана оригінальною архітектурою храму, напевно, привела його туди одного разу. За свою кар’єру в місті він створив понад 800 картин, малюнків та офортів на біблійні сюжети, і на багатьох з них зображений Ісус.
Понад 250 років потому до міста прибув інший молодий чоловік на ім’я Вінсент ван Гог, який сподівався вивчати тут богослов’я. На відміну від Рембрандта, про відвідини Нордеркерк Вінсентом нам відомо багато. У своїх листах до брата Тео він детально описав першу церковну службу, на яку він завітав, опинившись у місті, – недільну службу в Нордеркерк, що починалася о 7 ранку. Відвідування ранкових богослужінь стало для нього правилом і звичкою в студентські роки. Пізніше він відвідував богослужіння і в інших місцях, а згодом навчав Біблії безпритульних дітей у міській місії.
Око художника
Хоча Вінсент працював у художній майстерні свого дядька, на тому етапі він не мав амбіцій стати художником. Він хотів стати проповідником, як його батько, і сіяти Слово Боже. Одна з перших проповідей, яку він почув у Нордеркерк, була на тему притчі про сіяча. Глибоко вражений, Вінсент згодом створить більше тридцяти гравюр і картин на цю тему
Але навіть тоді він бачив усе оком художника. Він розповів Тео, як проповідник «малював немовби… з почуттям художника в справжньому сенсі цього слова».
«Сьогодні вранці я побачив у церкві стареньку, – продовжував він розповідь, – яка дуже нагадала мені той офорт Рембрандта: жінка читає Біблію і засинає, схиливши голову на руку…».
Проте його надія стати проповідником так і не здійснилася. У 1877-78 роках він провів у місті близько 400 днів як студент, а потім переїхав до Бельгії, де працював проповідником серед шахтарів. Подальші невдачі і неприйняття врешті-решт підштовхнули його у 1880 році до рішення стати художником.
На відміну від Рембрандта, творчість якого почала захоплювати і надихати його ще під час проживання в Амстердамі, протягом свого короткого життя Вінсент ніколи не мав визнання і слави. Він продав лише одну картину! І хоча він ніколи не жив в Амстердамі як художник, однією з найбільших визначних пам’яток міста сьогодні є музей, де представлено багато з його 900 картин і малюнків. Також, на відміну від Рембрандта, більшість робіт якого були написані в Амстердамі, єдиними роботами Вінсента, створеними в місті, були два швидкі ескізи вуличних сцен за кілька сотень метрів від Нордеркерк.
Жива плоть
Нині вражаюча кругова презентація, під час якої 36 проекторів спрямовують на багатовікові стіни та стелю церкви Нордеркерк потік анімаційних зображень, розповідає про вплив старшого майстра на творчість Вінсента. Відвідувачі можуть дивитися, як Вінсент зустрічається з Рембрандтом, розташувавшись на лавах або в кріслах-мішках і слухаючи розповідь, у написанні якої використані слова самого Ван Гога.
До 400-річчя Нордеркерк мене запросили створити виставку, що досліджує незвичайні стосунки двох всесвітньо відомих художників з таким стриманим у художньому сенсі, типово кальвіністським храмом. Це, в свою чергу, дало можливість поговорити з відвідувачами про взаємини обох художників з Тим, про Кого їхня творчість говорить як про справжнього Майстра.
Модерністські та постмодерністські погляди, яких дотримуються (часто) біблійно неграмотні та духовно глухі мистецтвознавці та куратори, ігнорують це послання двох голландських майстрів. Секуляристський наратив говорить, що Вінсент відкинув християнство, коли переосмислював себе як художника. Проте, як стверджує Антон Вессельс, почесний професор релігієзнавства, у своїй книзі «A Kind of Bible; Vincent van Gogh as evangelist»(«Своєрідна Біблія; Вінсент Ван Гог як євангеліст»), хоча Ван Гог і порвав з інституційним християнством свого батька, він продовжував бути євангелістом у свій власний спосіб.
Наприкінці життя він писав про Ісуса «як про найвеличнішого художника, що перевершував усіх інших, бо Він зневажив мармур, глину і палітру, і працював з живою плоттю. Тобто… Він створив справжніх живих людей, безсмертних».
Цю історію ми плануємо розкрити наступного місяця розширеною виставкою на тему «Вінсент і Рембрандт зустрічають Ісуса», що проходитиме у «Look Up», книгарні/художній галереї/інформаційному центрі МсМ у самому серці Амстердама.
P.S. Запрошуємо всіх охочих відвідати форум у Стокгольмі. Вечір п’ятниці – відкритий захід. Ви зареєструвалися на суботу?
До наступного тижня,
