Минулого тижня світ втратив високоморального лідера, шанованого багатьма у різних релігійних та світських колах за мудрість щодо сучасних питань.
Лорд Джонатан Сакс, з яким мені пощастило познайомитися в 2007 році на відкритті Національного тижня подружжя, був похований (присутність на церемонії була суворо обмежена) позаминулої неділі протягом 24 годин після оголошення про його смерть.
У моїх власних пошуках біблійної мудрості для вирішення проблем сьогодення рабин Сакс (головний рабин Великобританії в 1991-2013 роках) був постійним джерелом натхнення. Переглядаючи рубрику «Щотижневе слово» з моменту її появи в 2001 році, я побачив, що цитував Сакса 23 рази. Деякі з цих цитат я знову наводжу нижче.
Перш за все, дозвольте мені процитувати некролог, опублікований минулого тижня в «Jerusalem Post»: «Рабин Сакс вчив «мистецтва нюансів і “ненаполягаючої” незгоди», мистецтва, яке «виходить за рамки американських виборів і стосується всіх сфер життя». Він допоміг нам зрозуміти, що:
«Це нормально – привітати Джо Байдена з його перемогою на виборах, поважаючи при цьому право на перерахунок голосів і оскарження результатів виборів в юридичному порядку; можна подякувати президенту Трампу за все хороше, що він зробив для Ізраїля, водночас визнаючи любов і підтримку, що виявляються Ізраїлю обраним президентом Джо Байденом; … і що ми можемо і повинні продовжувати любити і дружити з тими, хто голосував за «іншого хлопця». Риторика, що спричинює розділення й поляризацію, сягає у всьому світі руйнівних масштабів, аж до того, що демократичні системи й поважні цивілізації перебувають під загрозою повного колапсу. Сумуючи з приводу смерті рабина лорда Джонатана Сакса, ми повинні врятувати самі підмурки цивілізованого суспільства, засвоївши і застосувавши на практиці його науку нюансів і терпимості».
Сам Сакс ніколи не схвалював і не дозволяв рабинам під його керівництвом брати участь в політичній підтримці чи передвиборній агітації. Підтримуючи чи опонуючи будь-якому кандидатові в президенти, американські рабини «роблять велику, велику, велику помилку», застерігав Сакс під час візиту в США. «Ви змішуєте релігію і політику, і ви отримаєте жахливу політику і ще гіршу релігію».
Мужність
Це не завадило Саксу нерідко пророче обговорювати політичні та соціальні питання з точки зору своєї віри. Перша цитата, яку я навів у 2001 році, була такою:
«Визнати права інших на вибір способу життя – це одне. Інша річ – вимагати, щоб ніхто не ставив під сумнів «правильність» такого вибору. Така політкоректність – це нетерпимість під прапором толерантності, яка залякує і закриває рота аргументованій опозиції».
«Ми повинні мати мужність виносити судження, давати високу оцінку одним способам життя і вказувати на недоліки інших, хай як сильно це суперечить канонам нашої несхильної судити інших культури. Ми повинні керуватися моральним баченням і прикладом та бути готовими кинути виклик символам індивідуалізму, ідолопоклонству нашого часу».
Остання цитата була наведена в березні цього року з останньої його книги «Morality» («Моральність»):
«Ринкова економіка та ліберальні демократичні суспільства самі по собі не можуть гарантувати нам свободу. Моральність – ось відсутній аспект, необхідний для свободи».
«Істина про те, що вільне суспільство є моральним досягненням, була забута, проігнорована або заперечувалася після сексуальної революції 1960-х років. Відтоді єдина основна зміна в дусі Заходу призвела до формування групової ідентичності, колективного менталітету жертви, самотності, уразливості, депресії, вживання наркотиків, безжальних ринків, поляризованої політики, дедалі глибшої економічної нерівності та нетерпимості до свободи слова в університетських містечках. Такими є довгострокові наслідки переходу від «ми» до «я». Соціальна ізоляція замінила спільноту».
Забута класика
Рабин неодноразово застерігав, що:
«Якщо Європа втратить юдео-християнську спадщину, яка дала їй її історичну самобутність і найбільші досягнення в літературі, мистецтві, музиці, освіті, політиці та економіці, вона втратить свою ідентичність і свою велич, не відразу, але ще до кінця цього століття. Бо коли цивілізація втрачає віру, вона втрачає своє майбутнє. Коли вона відновлює свою віру, вона відновлює своє майбутнє».
У своєму критичному аналізі сучасного суспільства Сакс постійно звертався до Біблії, називаючи її «забутою політичною класикою». Він писав, що європейські батьки свободи та демократії XVII століття – Мільтон, Гоббс, Локк і батьки-пілігрими – провадили діалог не з республікою Аристотеля чи політикою Платона, а з єврейською Біблією. Він додав, що вона була ключовим документальним джерелом у радикального Тома Пейна, а також текстом, який зачарував Жан-Жака Руссо, натхненника Французької революції. Це книга, яку Гоббс цитував 657 разів у своєму потужному «Левіафані».
Сьогодні ця класика майже повністю ігнорується в курсах політології. На думку Сакса, це Святе Письмо не тільки не застаріло і не втратило свою актуальність, воно як і колись є ключем до вирішення проблеми створення місця в світі, яке стало б домівкою для європейців усіх віросповідань і без них:
«Ми забули, яке важливе значення Біблія мала у формуванні ідеї вільного суспільства на світанку сучасності»
P.S. Якщо ви пропустили онлайн-події минулого тижня, ви можете надолужити згаяне тут:
До наступного тижня,
