Багато християн задаються питанням, чи Бог все ще бажаний у Брюсселі.
Зрештою, хіба не виключено Його з Лісабонського договору? Хіба ЄС не просуває так звані «європейські цінності», що суперечать християнству? Хіба не правда, що ЄС «не дає місця Богу»? Хіба християни не повинні дистанціюватися від «щодалі більш світського» проекту? Як взагалі Євангелія стосується політики?
Джулія, Крістель та Арі, троє моїх героїв, котрі впродовж останніх 28 років разом працювали в Брюсселі, сумніваються, що відступ буде колись правильною відповіддю. Вони стверджують, що Божа добра новина приносить світло у найтемніші куточки.
Як послідовні представники Європейського євангельського альянсу (ЄЄА), вони були в Брюсселі голосом євангельських християн Європи, яких зараз налічується 23 мільйони. А це багато. Більше, ніж усе населення Нідерландів, або половина населення Іспанії.
Під час «Шуманських бесід» цього місяця ми говорили про їхню роботу, моніторинг процесу прийняття рішень і політичні тенденції в самому серці європейських інституцій. У 1991 році Джулія Доксат-Персер, молода стажистка, яка працює в екуменічній агенції, подавала напої на зібранні, де президент Європейської комісії Жак Делор – побожний католик – благав представників церкви допомогти відшукати душу Європи. «Я кажу про духовність і сенс», – пояснив він.
Джулія була стурбована тим, що тоді як багато релігій та ідеологій активно лобіювали свої інтереси в Брюсселі, євангельських християн там не було. Тому вона почала молитися, щоб «з’явилися євангеліки», як вона висловилася. «Наступне, що сталося, – сказала вона мені, – це з’явився ти».
Чисто виметений дім
Тому що в 1991 році я з моєю командою європейських лідерів МзМ зустрівся з офіційною особою ЄС у Брюсселі, аби дізнатися про Європейське Співтовариство. Я зрозумів, що лідерам-євангелікам необхідно почути те, що щойно почули ми: як відновлення повоєнної Європи почалося з захопливої історії християнського прощення і примирення, де ключовими постатями були Робер Шуман і Конрад Аденауер. «Чому ми не чули цю історію раніше?» – запитував я себе тоді.
Мій колега з МзМ у Брюсселі Жан-Піт знав якраз людину, яка допоможе організувати консультативну нараду. Це була Джулія. Отже, в 1992 році за її підтримки близько п’ятдесяти лідерів зібралися в Брюсселі на «Europa92», щоб обговорити відповідальність християн за майбутнє Європи. Сер Фред Катервуд (Sir Fred Catherwood), віце-президент Європейського парламенту і провідний голос британських євангеліків, сказав присутнім, що за останні п’ятдесят років Європа була очищена від фашизму і комунізму. Християни несуть відповідальність за те, щоб не залишилося духовного вакууму для повернення семи гірших демонів.
У відповідь на цей виклик у Брюсселі було відкрито суспільно-політичний офіс ЄЄА, в якому Джулія працювала протягом наступних дванадцяти років. Це не означало, що ЄЄА був проєвропейським. Його члени мають широкий спектр поглядів. За словами Джулії, подобається вам ЄС чи ні, це політичний інститут, який впливає на всі держави-члени. Вона зазначає, що ініціатива Делора щодо зустрічі з представниками церков тепер закріплена в статті 17 Лісабонського договору (тій, яка залишила Бога осторонь) і гарантує «відкритий, прозорий і регулярний діалог між інститутами ЄС і церквами, релігійними об’єднаннями, філософськими і неконфесійними організаціями».
Всесвітній день біженців
«Ми намагаємось заохочувати ЄС, коли він чинить добро. Ми закликаємо їх робити більше в деяких сферах, таких як свобода віросповідання, наприклад. Іноді ми намагаємося зупинити погане. Ми втрутилися в прийняття в основному хорошої нової директиви з питань зайнятості щодо боротьби з дискримінацією на робочому місці. Але для церков був потрібен виняток – щоб призначені пастори дійсно були віруючими. Цей виняток був прийнятий після довгого лобіювання від нашого імені», – розповіла Джулія.
У 2006 році Крістель Нгнамбі взяв на себе завдання Джулії щодо заохочення євангеліків як громадян Європи висловитися на демократичних дискусіях у Брюсселі з багатьох питань: міграції, бідності, довкілля та свободи релігії чи віросповідання для усіх. Крістель, аби протистояти тенденції вилучення релігії з суспільного життя, рішуче лобіював Всесвітню хартію совісті (Global Charter of Conscience), широко прийнятий документ, який відкрив для нього безліч дверей і можливостей поговорити з чиновниками про віру. Працюючи з іншими християнськими і світськими організаціями, він допоміг створити EPRID, Європейську платформу з питань релігійної нетерпимості та дискримінації.
Арі де Патер, ставши наступником Крістеля в 2017 році, відразу занурився у роботу в декількох проєктах, серед яких боротьба з торгівлею людьми та вирішення проблем міграції. Зараз він займається питаннями свободи релігії та віросповідання в Алжирі й Туреччині, а також призначенням спеціального посланця ЄС з питань свободи релігії та віросповідання.
У цей час Арі також готується до Всесвітнього дня біженців (World Refugee Sunday), 20 або 27 червня, привертаючи увагу до 80 мільйонів переміщених осіб у всьому світі. В рамках теми «Обійми» Всесвітній день біженців зосереджений цьогоріч на християнському заклику приймати відкинених і знедолених, так само, як приймав їх Ісус. Арі активно лобіює в коридорах ЄС політику милосердя від імені багатьох, хто знемагає у таборах на кордонах Європи.
Знімаю капелюха перед вами, Джуліє, Крістелю й Арі за те, що «відстоюєте місце Бога» в Брюсселі!
Тут ви зможете отримати інформацію. Можливий залік для отримання ступеня.
До наступного тижня,
