Коли глобальні процеси або особисті труднощі затьмарюють наше світосприйняття, варто зробити крок назад і поміркувати про диво нашого існування та Божу незмінну благодать.
Ми можемо легко випустити з уваги, як багато навколо нас див і неймовірного, і як нас постійно підтримує Божа незмінна благодать. Краса квітів, неосяжне зоряне небо, здатність нашого тіла відновлюватися після операції, народження дитини і вплив на наш дух прекрасного пейзажу – це приклади того, як ми можемо впевнитися в Божій доброті, Його присутності та сповнених любові намірах.
Цього тижня я роздумував над картиною Рембрандта (фото вгорі) «Товія зцілює свого сліпого батька», свідомий того, що кілька моїх друзів і родичів проходять лікування. З одного боку, ми можемо бути вдячні Богові за те, що живемо в час, коли медицина дає надію на одужання від багатьох колись невиліковних хвороб. З іншого боку, ми також покладаємося на Божу присутність і допомогу в операційній, подібно до того, як Рембрандт зобразив це на своєму полотні: ангел спостерігає за Товією, який наносить цілющу мазь на сліпі очі свого батька Товита – сцена з апокрифічної історії про Товита. Для будь-кого, хто проходить життєво важливе медичне втручання – а це може бути будь-хто з нас у будь-який час – це розрадний образ.
Минулого тижня я писав про опівнічну ходу середмістям Амстердама, яку здійснювали близько семи тисяч католиків на знак вшанування Бога див. Легко бути скептично налаштованим щодо того, чи дійсно в 1345 році відбулося диво, про яке згадують 15 березня кожного року. Що не підлягає сумніву, так це вплив віри в це диво на місто, яке було проголошене містом паломників.
Невизначеність і смирення
На заході Geloof in Mokum, про який я писав минулого тижня, телеведучий і пастор Юр’єн тен Брінке підняв питання про те, чи можуть сучасні люди вірити в дива. У добу Просвітництва і після неї все «нерозумне» відкидалося такими філософами, як Спіноза і Юм, і відтоді ми, сучасні люди, маємо труднощі з вірою в незвичайне.
Однак з часів механічного всесвіту Ісаака Ньютона наука пішла далі. Квантова механіка, з одного боку, відкрила величезні сфери недослідженої реальності та непояснених явищ, а з іншого – внесла в науковий світ більше невизначеності, а тому смирення.
Потім Юр’єн розповів про «диво» свого народження. «Те, що я стою тут, – це диво, – сказав він. – Моя мати під час вагітності захворіла на менінгіт, їй порадили зробити аборт, щоб вижити. Вона відмовилася. Вагітність тривала, і стало зрозуміло, що у неї народиться дитина з розщепленням хребта. За маму, батька і мене було звершено безліч молитов. Молилися у церквах, молилися друзі та родичі. Підчас пологів були присутні три хірурги, готові негайно прооперувати мене. Але я народився здоровим. І по сьогодні медики так і не пояснили, як таке могло статися».
Незвичайне
Юр’єн розповів про скептичну реакцію на цю історію: мовляв, божественне втручання несумісне з просвітницькими уявленнями про Бога і світ. Проте, зазначив він, секуляризація також породила всілякі види віри в дива. Як пастор в церкві Amsterdam-Noord, він провів багато похоронів, на яких люди говорили, що не вірять в Бога, але «малинівка, що прилетіла вчора» або «метелик, який щойно з’явився», справді були ознаками того, що «бабуся тут». Тож наскільки раціонально ми живемо в дійсності?
Процитувавши визначення «дива» у словнику як чогось «незвичайного», Юр’єн пояснив, що погляд юдаїзму на диво був прямо протилежним. Диво було свідченням того, «як має бути». Якщо хвора людина чудесним чином зцілювалася, це означало, що останнє слово було не за злом, чи гріхом, чи тим, що руйнувало творіння, а за Богом, який відновив зруйноване, зробивши його таким, яким воно мало бути; диво – це не стільки щось незвичайне, скільки «повернення до норми». Незвичайним, ненормальним є хвороба і все інше, для чого потрібне «диво».
Насправді, все наше існування є абсолютно незвичайним і повинно викликати постійний трепет і подив. Кожен з нас – незвичайність. Подумайте про всіх ваших прабатьків. Якби хтось із них обрав собі іншого партнера, вас би ніколи не було. Якщо вважати, що на століття приходиться чотири покоління, то за останнє тисячоліття у кожного з нас мало би бути понад трильйон предків (2 в ступені 40)! Лише уявіть собі! Це більше, ніж усіх людей, які коли-небудь жили. Насправді ця цифра значно нижча, оскільки ми повинні брати до уваги наявність спільних предків у кожній родині. При цьому ймовірність появи на світ саме вас практично дорівнює нулю. І все ж ви існуєте!
Англійський поет і священик Джон Донн якось сказав: «Звичайні речі в природі є більшим дивом, ніж незвичайні». Нам потрібно більше роздумувати про дива буденності.
До наступного тижня,
