У ці вихідні ми наближаємося до двадцятого століття у восьмому із дев’яти заходів у нашій серії «Geloof in Mokum».
Святкуючи 750-річчя Амстердама, ми досліджуємо роль віри у формуванні міста протягом дев’яти століть. На завтрашньому заході доктор Йоган Снел допоможе нам зосередитися на глибокому впливі Абрагама Кьойпера на Амстердам і Нідерланди з середини дев’ятнадцятого століття до середини двадцятого.
Хоча Кьойпер є дещо забутою постаттю в сучасному голландському суспільстві, Снел вважає, що він залишається найвпливовішим державним діячем Нідерландів, спадщина якого досі є очевидною. Снел «відкрив» Кьойпера лише кілька років тому, коли розпочав роботу над докторською дисертацією з голландської журналістики. Він постійно натрапляв на цього «гіганта», якого не міг оминути. Кьойпер був не тільки провідним голландським журналістом, а й лідером нової церковної конфесії, засновником Вільного університету в Амстердамі, лідером першої сучасної політичної партії в Нідерландах, а в 1901 році став прем’єр-міністром.
Кьойпер, який розпочав свою кар’єру як ліберальний церковний діяч, пережив кілька моментів навернення, що привели його до розуміння Бога як суверена не тільки над духовними сферами життя, але й над усіма сферами людського життя. На цій основі він взявся за реформування голландського суспільства під владою Христа, зокрема в сферах церкви, уряду, освіти та журналістики.
У церковній традиції, до якої належав сам Снел, Кьойпер вважався людиною, яка розколола національну церкву в дев’ятнадцятому столітті. Однак, почавши досліджувати деякі з 20 000 статей і 200 книг, написаних Кьойпером за свою кар’єру, Снел усвідомив, що мало хто віддав належну шану його багатому спадку.
Спираючись на ідеї Жана Кальвіна, реформатора з Женеви, та Грона ван Прінстера, ключової фігури фігури руху Reveil, Кьойпер проникливо проаналізував політичну кризу кінця XIX століття. Просвітництво відмовилося від священної основи суспільства в гуманістичному прагненні до свободи, рівності та братерства. Але без Отця як відправної точки, як можна говорити про братерство? Якщо люди є просто випадковим продуктом часу та матерії, як можна говорити про рівність? Якщо свобода означає просто робити те, що хочеш, а не те, що повинен, то навіщо прагнути спільного блага?
Ідолопоклонство
Кьойпер розглядав різні «-ізми», що з’являлися на політичній арені – капіталізм, соціалізм, націоналізм, консерватизм і лібералізм – як прояви ідолопоклонства. Кожна ідеологія шукала «спасіння» в абсолютизації якоїсь частини Божого творіння: наприклад, багатства, держави, національної ідентичності, традицій і свободи. Люди були істотами, що поклонялися. Відкинувши Бога, вони настирливо намагалися заповнити вакуум вигаданим божеством.
Цей вибух ідеологічних варіантів, що заповнив духовну порожнечу, спричинив у нас сьогодні плутанину, дезорієнтацію та інтелектуальне занепокоєння. Хоча ми турбуємося про всезагальну свободу, рівність і справедливість, у нас немає підстав для обґрунтування цих цінностей. Політичний дискурс деградував до криків і суперечок.
Таким чином, Кьойпер пропонує аналіз нашої нинішньої соціальної та політичної кризи – чи то в поляризованій Америці, чи то в популістській Європі, чи то в осадженій Україні, яка прагне до власної ідентичності та трансформації. Він також пропонує шлях вперед у соціальному плюралізмі. Різноманітність і плюралізм мають проявлятися в усіх аспектах Божого творіння і не повинні викликати страху чи придушуватися однаковістю. Відповідальність уряду полягає в тому, щоб сприяти справедливості для всіх, а не тільки для політичної течії, яка прийшла до влади.
Кьойпер виступав проти ліберального індивідуалізму – ідеї, що суспільство є просто сукупністю вільних індивідів, а держава виступає в ролі судді. Він вважав людей частиною спільнот з унікальними обов’язками. Він виступав проти етатизму – тенденції сучасних держав до централізації освіти, соціального забезпечення та релігії. Він також виступав проти теократії або еклезіократії – ідеї, що церква повинна контролювати все суспільне життя, – як такої, що не поважає свободу совісті та віросповідання.
Піларизація
Людське суспільство складалося з різних сфер життя, таких як сім’я, церква, школа, бізнес, наука, ЗМІ та держава. Кожна сфера мала своє власне, дане Богом призначення, владу та норми, незалежні від інших сфер. Жодна сфера, навіть держава, не має права домінувати або поглинати функції іншої. Цей принцип захищав плюралізм у суспільстві – визнання різноманітних інститутів, спільнот та способів життя.
Кьойпер відстоював релігійний плюралізм у державних установах. У нідерландській політиці це стало відомо як «піларизація» (verzuiling), коли кожна світоглядна група (протестанти, католики, соціалісти, ліберали) розвивала власні інституції в суспільстві. Наприклад, він запровадив рівну державну підтримку як для державних, так і для конфесійних шкіл у Нідерландах – така політика уряду діє й донині. Він захищав право громад – католицьких, протестантських, світських, соціалістичних – створювати власні школи, газети, профспілки, політичні партії тощо.
Плюралізм Кьойпера вплинув на сучасну християнсько-демократичну політику в Європі та концепцію плюралізму в інших демократичних суспільствах. Його модель залишається актуальною в дебатах про релігійну свободу, багатокультурність та межі державної влади.
Він є постаттю, яка заслуговує на значно більшу увагу не тільки для розуміння минулого Амстердама, але й для того, щоб допомогти нам подолати глобальні виклики нашого неспокійного сьогодення.
P.S. Перед недільною подією, яка розпочнеться о 15:30 в Keizersgrachtkerk, Keizersgracht 566, доктор Снел проведе 3-кілометрову прогулянку по місцях Амстердама, пов’язаних з Кьойпером. 90-хвилинна екскурсія розпочнеться о 13:30 біля головного входу до Nieuwe Kerk на площі Дам. Усі охочі можуть долучитися, але зауважте: екскурсія та лекція відбуватимуться лише голландською мовою.
До наступного тижня,
