Прогуляйтеся з нами Європейським кварталом Брюсселя.
Наступного місяця (6-9 червня) відбудуться вибори до Європейського парламенту, тож нам варто дізнатися трохи про те, як працює «Брюссель» і за що ми голосуємо. Звичайно, робота інституцій ЄС може здаватися далекою, чужою і нудною. Проте там відбувається дуже багато такого, що формує наш європейський спосіб життя, незалежно від того, усвідомлюємо ми це чи ні.
Наші голоси за тих, хто приймає рішення, – або відсутність голосів – впливатимуть на цінності, за якими формуватиметься завтрашня Європа. Якщо ми не скористаємося своїм правом і обов’язком голосувати, то, безумовно, не матимемо права та підстав критикувати «Брюссель». Тож пройдімося маршрутом тих, хто приєднався до нашої прогулянки Європейським кварталом у п’ятницю перед відкриттям Форуму «Стан справ у Європі 2024».
Перше питання, яке ви можете поставити, – як Брюссель став столицею ЄС. На нього ми можемо відповісти: географічне розташування зробило Брюссель очевидним вибором. Бельгія – невелика, країна, що не несе загрози і межує з чотирма з п’яти інших держав-засновниць: Францією, Німеччиною, Люксембургом та Нідерландами.
Однак насправді Бельгію не обирали. Після створення у 1951 році Європейського об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС) було прийнято тимчасові домовленості про розміщення офісів і проведення засідань у Люксембурзі та Страсбурзі. Після перетворення у 1958 році ЄОВС на Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), було ухвалене рішення про ротацію головування в нових інституціях між міністрами кожної з шести країн-членів (Бельгії, Франції, Німеччини, Італії, Люксембургу та Нідерландів). Бельгія, як перша в алфавітному порядку, головувала першою.
Берлемон
Монастир Берлемон, розташований на схід від центру Брюсселя, мав просторі сади, що давали можливість розширити територію. Так на його місці з’явилася велика 13-поверхова будівля у формі хреста, яка й сьогодні відома під первісною назвою, – для розміщення офісів. Довгий час шість держав-членів, потім дев’ять, потім дванадцять, потім п’ятнадцять, не могли вирішити, яке місто має бути столицею. Ротація з переміщенням персоналу та департаментів до інших країн була визнана недоцільною. Тож, так і сталося, що постійною столицею ЄС став Брюссель – адже Бельгія починається на літеру Б!
Зараз Берлемон – це штаб-квартира Європейської комісії, перша з трьох інституцій ЄС, яку ми відвідали. Комісія є виконавчою гілкою влади ЄС на чолі з президентом Урсулою фон дер Ляєн, яка мешкає і працює на 13-му поверсі. Політично незалежна, комісія пропонує нові закони та впроваджує рішення двох інших головних інституцій – Ради Європейського Союзу та Європейського Парламенту.
На початках разом з Комісією у будівлі розташовувалися Рада та Парламент, але з розширенням ЄЕС, перетворенням її на Європейське Співтовариство, а згодом і на Європейський Союз, інституції розділилися і переїхали в інші будівлі, які зараз називаються Європейським кварталом.
Тепер ми перетинаємо кільцеву розв’язку Шумана і підходимо до будівлі Юста Ліпсія, названої на честь фламандського філософа. Тут розташовувалися як Європейська Рада (що складається з глав урядів і держав), так і Рада ЄС (що складається з кабінетів міністрів країн-членів та їхніх колег – наприклад, з питань фінансів, сільського господарства, довкілля…). Тепер ці органи та служби функціонують також і в сусідніх будівлях. Як і Європейська Рада, глави держав та урядів разом визначають загальний політичний напрямок та пріоритети ЄС. Однак вони не ухвалюють законодавство ЄС. Це завдання кабінету міністрів, які засідають як Рада ЄС.
[Рада Європи (РЄ), створена у 1949 році для захисту прав людини, демократії та верховенства права, не є інституцією ЄС. Розташована у Страсбурзі, РЄ зараз налічує 46 держав-членів після виключення Росії внаслідок її вторгнення в Україну у 2022 році].
Дискусії та дебати
Невеликий спуск від площі Шумана приводить нас до кованих воріт парку Леопольда, звідки ми здійснюємо невеликий пологий підйом до Дому європейської історії. Наратив, який розповідають у цьому музеї, починається з грецької міфології і перестрибує через століття прийняття Європою християнства до Просвітництва, залишаючи поза увагою справжнє джерело, натхнення і душу європейської ідентичності, культур і цінностей.
Піднявшись на пагорб за музеєм, ми бачимо комплекс будівель, що височіють над деревами. Тут розміщений Європейський парламент (ЄП). Європарламент є єдиною інституцією ЄС, що обирається прямим голосуванням, і представляє інтереси понад 450 мільйонів європейських громадян. Більша частина роботи тут виконується в транснаціональних, міжпартійних комітетах, а найважливіші дебати і голосування відбуваються у залі засідань (див. фото вгорі).
Члени Європейського Парламенту (депутати Європарламенту), за яких ми незабаром будемо голосувати, обговорюють і ухвалюють рішення щодо пропозицій Комісії. Перш ніж стати законом ЄС, законодавство має бути ухвалене як ЄП, так і Радою ЄС.
В основі цього постійного процесу європейської демократії лежать дискусії та дебати 24 мовами (!), спрямовані на досягнення консенсусу задля добробуту всіх у Європі та за її межами. Як одного разу сказав Вінстон Черчилль, краще розмовляти, ніж воювати.
Тож поставмося серйозно до нашого привілею та відповідальності голосувати наступного місяця.
До наступного тижня,
