Мої різдвяні читання відкрили мені дивовижну перспективу надії для України завдяки новій книжці про голландського художника 17 століття Яна Вермера.
Вермер жив, працював і писав картини у щойно визволеній Голландській республіці після вісімдесятирічної боротьби за суверенітет, культурну свободу та національну ідентичність проти іспанського імперського панування.
У своїй книжці Ендрю Грем-Діксон розповідає, іноді з жахливими подробицями, про відчайдушний опір голландців, який вони протягом кількох поколінь чинили репресивним правителям з династії Габсбургів, і створює таким чином контекст творчості Вермера.
Його висновки вражають і проливають цілком нове світло на духовне значення творів популярного голландського художника, зокрема на картини «Дівчина з перловою сережкою» та «Молочниця». Я планую незабаром написати про це, але тут зосереджуся на значенні цього етапу голландської історії для України. (Для цікавих і нетерплячих — попередній огляд можна знайти тут.)
Тим часом розгляньмо історичні та моральні паралелі між боротьбою голландського народу за незалежність від іспанського панування в 16 і 17 століттях та сучасною боротьбою України за суверенітет проти російської агресії. Хоча ці конфлікти розділені часом і контекстом, вони висвітлюють вічні питання імперського панування, національної ідентичності, свободи віросповідання, міжнародного права та легітимності опору.
Незапланований результат
Насправді ніхто не ставив за мету створити Голландську республіку. Це був «незапланований результат запеклої і кривавої війни, позначеної численними звірствами, більшість з яких були мотивовані релігійною нетерпимістю або відвертою сектантською ненавистю», пише автор. Однак – і це обнадійливий момент – ще до закінчення воєнних дій у 1648 році Республіка стала світовим лідером у сферах торгівлі, фінансів, державного управління, судноплавства, досліджень, астрономії, картографії, видавничої справи, міжнародного права, толерантності та свободи. У міру зростання могутності та багатства Республіки імперія Іспанії почала занепадати.
Проблеми почалися в 1550-х роках, коли католицькі іспанські правителі Габсбургів, що панували над Нижніми Землями (сучасні Бельгія та Нідерланди), спробували повернути назад хвилю Реформації, переслідуючи лютеран, кальвіністів та інших протестантських дисидентів. Король Філіп II відправив герцога Альбу з армією, щоб придушити повстання. Він впровадив руйнівні податки. Він створив інквізиційну Раду у справах заворушень, щоб засуджувати підозрюваних у єресі до смерті.
Близько 60 000 біженців втекли до Німеччини та Англії. Зарозумілість і тиранія Альби породили рішучість чинити опір. Вільгельм Оранський, який вірно служив при дворі Габсбургів, не був радикальним протестантом. Однак, обурений жорстокістю Альби, він закликав до широкого опору. Голландський гімн, який співають на міжнародних спортивних заходах, досі вшановує його повстання.
Альба відповів ще більш жорстокими репресіями, щоб придушити опір. Він обложив міста і містечка. Мехелен. Антверпен. Зутфен. Гарлем. Наарден. Після капітуляції він відправив свої війська грабувати, ґвалтувати і вбивати. Все населення – чоловіки, жінки і діти – було винищено.
На ілюстрації вгорі зображені тіла, що висять на шибениці, встановленій на площі Гроте Маркт у Харлемі. Такі акти терору мали на меті підірвати моральний дух повстанців. Натомість вони лише зміцнили їхню рішучість боротися за свободу — свободу совісті, віросповідання, самоврядування та свободу від страху перед тиранією. Вони були натхненні теологією Кальвіна, яка розглядала опір не як повстання, а як вірний послух вищому моральному порядку. Опір тиранії був не тільки допустимим, але й християнським обов’язком. Влада, яка систематично порушує справедливість, втрачає свою моральну легітимність. Опір ставав легітимним, коли його метою було не панування, а захист людської гідності та суспільного життя.
Справедливість
Голландське повстання тривало вісімдесят років і супроводжувалося внутрішніми розколами, військовими невдачами, хиткими союзами та неодноразовими спробами досягти мирного врегулювання. Іноземні держави не наважувалися підтримати голландців, побоюючись дестабілізації або ескалації конфлікту. Проте ця незапланована революція була не просто історією національного походження; вона стала фундаментом європейських ідей суверенітету, свободи совісті та обмеження імперської влади.
Міжнародне право, започатковане Гуго Гроцієм, виникло саме в цьому контексті. Гроцій сформулював принципи, що ґрунтують політичну владу на справедливості, а не просто на силі. Ці ідеї згодом лягли в основу Вестфальського миру 1648 року та сучасної міжнародної системи, що сформувалася після Другої світової війни і зараз перебуває під загрозою як з боку Москви, так і з боку Вашингтона.
Паралелі з опором України вражають. Голландська ідентичність була відкинута як провінційне повстання проти універсальної католицької імперії. Українська ідентичність була відкинута як штучна, регіональна або західна вигадка. Прагнення обох опорів – легітимність місцевої мови, національної культури, самоврядування та правдивої пам’яті.
Голландське повстання пропонує морально повчальний приклад, через який можна оцінити сьогоднішню боротьбу України. Якщо голландці мали право чинити опір Іспанії, хто може заперечувати право України чинити опір Росії?
Поява Голландської республіки породила багато рис сучасної епохи. Що може означати перемога України над російською тиранією та гнобленням для нашого майбутнього? Адже це не лише боротьба України. Успіх чи поразка України визначатимуть міжнародний порядок на багато поколінь уперед.
Подобається нам це чи ні, але ми всі в цьому задіяні.
До наступного тижня,
