Цю досконалу райдугу, сфотографовану над Києвом лише кілька днів тому, багато українців сприйняли як знак надії після останніх трагедій.
Іра Капітонова, яка від початку війни регулярно надсилає звіти з Києва, зазначила, що січневі веселки – унікальне явище, і процитувала Буття 9:17: «Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі».
У міру того, як Іра та її співвітчизники намагалися збагнути і пережити трагедії та втрати минулого тижня, вона наголосила, що важливо шукати проблиски надії навіть у ці темні часи, нагадавши Псалом 30:5: «Буває увечорі плач, а радість на ранок! “.
Вона написала про гелікоптер, який у середу впав на будівлю дитячого садка в містечку під Києвом, у результаті чого загинули всі дев’ять осіб на борту, включно з міністром внутрішніх справ та іншими посадовцями, і щонайменше п’ятеро людей на землі. Після ракетного обстрілу багатоквартирного будинку в Дніпрі, здійсненого Росією минулої суботи, витримати ще й цю трагедію здавалася неможливим. Рятувальна операція в Дніпрі виявила 45 загиблих, серед яких шестеро дітей.
«Стрес, виснаження, тривога, поганий сон, слабке медичне обслуговування – це те, з чим ми постійно живемо з 24 лютого, і ніщо з переліченого, як відомо, не продовжує життя», – повідомила вона.
«Ситуація у нашій енергосистемі жахлива. Оскільки основну увагу привернув удар по житловому будинку в Дніпрі, решта заподіяної шкоди відійшла на другий план. Але в результаті цієї атаки було зруйновано чотири енергоблоки, три великі підстанції та лінія електропередач, що викликало серйозний дефіцит електроенергії. У тому місці, де ми зараз перебуваємо, планові відключення проводяться за графіком 2/6: дві години з електрикою і шість годин – без. Якщо цикл прання вашої пральної машини триває більше двох годин, то це створює вам проблему. Але все це – лише незручності».
Причини бути вдячним
Однак Іра знайшла причини для подяки. «Коли той гелікоптер впав на будівлю дошкільного закладу, всередині було більше десяти дітей. Вогонь швидко поширювався, але малюків вдалося врятувати, бо поряд були небайдужі люди. Деякі з очевидців кинулися всередину, щоб допомогти витягти дітей. На щастя, вихователі знали, що робити – вони відчинили всі двері та вікна і передавали дітей через вікна тим, хто міг забрати їх у безпечне місце».
«Троє підлітків, що опинилися поруч, підбігли до відчиненого вікна, витягли трьох дітей, відвели їх додому, перев’язали рани, записали імена (деякі малюки були в глибокому шоку і не могли говорити або згадати, як їх звуть), передали інформацію в поліцію і розважали дітей, поки за ними не приїхали батьки. Вони також допомогли звільнити вулицю від припаркованих автомобілів, щоб забезпечити проїзд машин швидкої допомоги. Ми часто говоримо, що ця війна зробила наших дітей дорослими над свої літа, і ці підлітки є підтвердженням того – у своєму «безтурботному» віці вони проявляють турботу».
Після трагедії в Дніпрі волонтери облаштували табір для тих, хто потребував їжі, теплого одягу, ковдр та психологічної підтримки. Наступного дня волонтери попросили людей не приносити більше в табір продукти та одяг, оскільки їжі й теплого одягу вони мали вже аж задосить. Сотні людей у Дніпрі та прилеглих містах прийняли у свої домівки мешканців зруйнованого житлового будинку. Завдяки небайдужим людям за лічені години було зібрано тисячі доларів.
«За минулий тиждень я помітила, наскільки ми турбуємося одне про одного. Після одинадцяти місяців трагічних новин і болю, ми непокоїмося і плачемо, переживаючи за людей, яких ніколи не знали. Ми відчуваємо їхній біль, і це дає мені надію».
Природні союзники
Надія прийшла також з несподіваного джерела. Поки українські чиновники, в очікуванні нового нападу Росії, можливо, з Білорусі на півночі, просили західних союзників надати їм більше і більш важкої зброї, було виявлено нового природного союзника: місцеву популяцію бобрів.
Прикордонна територія між Білоруссю, Росією та Україною, що вважається територією ймовірного нападу, стала непрохідною через те, що бобри побудували загати і затопили ці землі. Зазвичай місцеві жителі руйнують загати, щоби запобігти повені, але війна завадила їм це зробити. За словами місцевого командира української армії, багато річок вийшли з берегів, через що дерева та поля виявилися затопленими масами холодної каламутної води. Перспектива нападу Росіїна цій ділянці кордону наразі малоймовірна, незважаючи на нещодавні попередження з Києва.
«Будь ласка, не втомлюйся молитися», – благає Іра. «Моліться за наших військовополонених. Росія та Україна обмінялися списками військовополонених, і якщо все піде добре, 800 українців зможуть незабаром повернутися додому (в обмін на 200 росіян). Будь ласка, моліться, щоб це відбулося».
До наступного тижня,
