Цими днями Майдан Незалежності в центрі Києва потопає в червоних, жовтих і лілових тюльпанах. Це подарунок Нідерландів на знак підтримки та вдячності народу, що зазнав агресії.
Олена, яка сумлінно перекладає «Щотижневе слово» українською та російською мовами, надіслала мені ці фотографії, розповівши, як сильно українці люблять квіти і яким значущим є для них цей подарунок. В результаті пошуку в Інтернеті я дізнався, що щорічний українсько-голландський фестиваль тюльпанів проводиться з 2020 року як свято дружби між двома країнами. Російське вторгнення надало цьому заходу нового глибинного значення. Понад 250 000 цибулин тюльпанів були привезені в Україну в листопаді минулого року, половина з яких була висаджена на Майдані Незалежності та в парках Києва. Інша половина квітне зараз у Львові.
Олена розповіла що минулої весни, після того як російська армія відійшла від Харкова, перше, до чого взялися харків’яни, прибравши вулиці від уламків, – відновлювати клумби і висаджувати квіти. Почувши про це, жінка з Івано-Франківська, яка має ландшафтний бізнес, надіслала до Харкова кілька сотень саджанців декоративних кущів і квітів. Безкоштовно.
Квіти – це посланці. Вони несуть послання від свого Творця. Кожна квітка починається з насінини, яка «впала в землю, щоб померти», щоби зрештою створити красу. Квіти – це знак надії перед обличчям смерті. Вони демонструють здатність Бога воскрешати до життя. Вони яскраво і потужно проголошують про реальність Бога і його присутність.
Коли українці втрачають близьких на фронті або внаслідок російських ракетних обстрілів, квіти нагадують їм, що одного дня з попелу постане краса.
Тривоги
Максим, український активіст-антикорупціонер, у якого я брав інтерв’ю цього тижня, розповів мені, що він оплакує друзів, яких втратив унаслідок жорстокого нападу на його країну. «Хороші люди», – сказав він. Максим поділився своїми тривогами, що зростають в очікуванні майбутнього контрнаступу України, мета якого – повернення окупованих територій. Він підкреслив, що це не спортивне видовище. Втрати атакуючих завжди значно перевищували втрати тих, хто обороняється. Будь-яка військова операція обходиться дорого. Мир обійдеться дорого, сказав він, – справедливий мир, який не винагороджує агресію.
Це був чіткий меседж Володимира Зеленського під час його сміливого візиту до Гааги того дня, коли я отримав ці фотографії. Звертаючись до політичних лідерів, він сказав, що «ми всі хочемо бачити іншого Володимира тут у Гаазі, того, який заслуговує бути засудженим за злочинні дії, і це має бути здійснено тут, у столиці міжнародного права». Агресор повинен відчути всю силу правосуддя, додав він.
Цього тижня в різних європейських країнах відзначають закінчення Другої світової війни, згадуючи страждання мільйонів людей, а також радість визволення. Більшість країн наголошують на мирі та примиренні й зосереджуються на зусиллях, спрямованих на те, щоби зробити війну немислимою. Однак Путін відродив комуністичну традицію святкування 9 травня як дня перемоги з демонстрацією військової сили. Минулого року він планував провести парад перемоги після того, як підкорить Київ і поверне йому статус васала, за іронією долі, в ім’я «русского міра». Як ми всі знаємо, ці надії не справдилися.
День взаємозалежності
Проте для Європейського Союзу 9 травня має інше значення. Це День Європи, офіційний день народження ЄС, що відзначається в день, коли в 1950 році два закляті ворога, Франція і Німеччина, встановили контроль над своєю військовою промисловістю як перший крок до того, щоб зробити війну немислимою. Того дня міністр закордонних справ Франції Робер Шуман виголосив трихвилинну промову (це менше, ніж потрібно, щоб приготувати чашку кави!), що започаткувала рух за європейську інтеграцію та взаємозалежність. Ця промова заклала фундамент європейського дому, в якому сьогодні 500 мільйонів європейців живуть разом у мирі й злагоді.
Більше, ніж будь-коли, ми повинні пам’ятати цей момент. Не 9 травня, що уособлює дух війни, а 9 травня, що стоїть за мир і свободу.
Саме тому ми щороку проводимо «Форум Європи» якнайближче до 9 травня в столиці країни, котра головує в ЄС. Я пишу це «щотижневе слово» зі Стокгольма, адже зараз час головування Швеції. Учора ввечері в історичній церкві Санта-Клара, що у середмісті, ми відкрили наш форум роздумами про те, чому релігійна свобода має значення, і про «моменти благодаті» в післявоєнній історії, коли колишні вороги примирилися і коли «залізна завіса» була зруйнована лагідною силою правди, любові й справедливості.
Сьогодні ми продовжуємо роботу форуму, присвятивши весь день дослідженню коренів свободи і миру, які сягають далеко за межі доби Просвітництва, у старозавітні часи.
Ви можете приєднатися до наших пленарних сесій он-лайн на YouTube.com/@schumantalks як наживо, так і пізніше.
Нехай Бог створить красу з попелу конфлікту в Україні!
До наступного тижня,
