Всупереч нинішнім європейським тенденціям до ультраправих, у Британії переконливу перемогу здобула традиційно ліва Лейбористська партія.
«Ось і Кір!» – написано великими літерами на тлі фотографії лідера лейбористів сера Кіра Стармера та його дружини Вікторії, розміщеної на першій шпальті Daily Mirror. Нові мешканці Даунінг-стріт, 10 стали шостою першою парою після референдуму про вихід Великобританії з ЄС у 2016 році.
Звідки походить ім’я Кір? Батьки Стармера, котрі й мріяти не могли про перемогу, яку одного дня здобуде їхній син, назвали його на честь лейбористського героя Кіра Харді (1856-1915), радикального християнського співзасновника і першого лідера Лейбористської партії, а також першого члена парламенту від лейбористів. «Кір» було прізвищем матері Джеймса Кіра Харді, варіантом прізвища «Керр». Як і його Господь і Спаситель, якого він сповідував, Харді народився у незаміжньої жінки на ім’я Марія і мав вітчима, що був теслею.
Однак, на відміну від Харді, Стармер належить до 37% британців, які ставлять позначку у графі «безрелігійний». Без сумніву, це вплине на його перебування на посаді. З одного боку, Стармер вітає значну роль церков, мечетей та інших релігійних організацій у партнерстві з місцевою владою як соціальних мереж підтримки у відповідь, наприклад, на Covid та кризу вартості життя.
З іншого боку, лейбористи пообіцяли заборонити «конверсійну терапію» – питання, яке торі відклали як «загрозу свободі віросповідання». Як стверджував Євангельський Альянс, широка заборона «поставить церковних лідерів під загрозу судового переслідування, коли вони проповідуватимуть біблійні тексти, що стосуються шлюбу і сексуальності», і може «притягнути до кримінальної відповідальності члена церкви, який молиться разом з іншим членом церкви, коли той просить його про молитву, щоб протистояти спокусі».
Справедливі справи
Юний Харді (так звали його вітчима) народився і виріс у Шотландії і почав працювати у вугільних шахтах, коли йому було лише десять років. У чотирнадцять він став головою профспілки шахтарів, а невдовзі очолив шахтарські страйки. Після того, як власники шахт занесли його до чорного списку, Кір став редактором газети, що відстоювала права шахтарів.
У 1888 році, у віці 23 років, він допоміг заснувати Шотландську Лейбористську партію. Якщо багаті та сильні світу цього представлені в парламенті політичними партіями, запитував він, то чому бідні та безправні теж не можуть мати права голосу?
Тим часом його раннє навернення через нонконформістський християнський рух, Євангельський союз, розпочало його кар’єру як світського проповідника. Це, своєю чергою, навчило його ефективно виступати перед публікою, просуваючи широкий спектр справедливих справ, спрямованих на полегшення страждань і поневірянь бідних, зокрема й Рух тверезості. У своїх виступах і проповідях Харді часто цитував Євангеліє, послання Якова та старозавітних пророків.
Біблія надихала його як на боротьбу за справедливість для робітників, так і на критику «церковності» того часу. Наслідуючи приклад Івана Хрестителя, він викривав благочестивих підприємців, які забували про свою релігію впродовж тижня, та священнослужителів, котрі не виступали проти соціальної несправедливості.
«Робити, а не вірити, – тільки перше робить людину християнином», – проповідував він. – «Христос жодного разу не засудив бідного, слабкого, грішника, що помиляється”, – писав Харді пізніше в одній з публікацій Лейбористської партії. – «Він приберіг дошкульні вирази свого гніву для духовенства і релігійних людей того часу».
Несправедливі системи
Харді став провідним голосом у християнському соціалістичному русі, найсильнішому по обидва боки Атлантики між 1870 і 1930 у роками. Хоча соціалізм часто ототожнювали з комунізмом, Харді підтримував соціалістичну економіку на основі вчення Ісуса та Біблії. У той час як Маркс наголошував на класових конфліктах, він та його колеги, християни-соціалісти, боролися проти несправедливих систем.
«Соціалізм, з його обіцянкою свободи, з його великою надією для людства, з його торжеством миру над війною, з його єднанням рас землі в одне всеосяжне братство, повинен, повинен перемогти», – проповідував він.
Отримавши місце в Парламенті в 1892 році Харді став об’єктом презирства преси та інших членів парламенту через те, що замість офіційного чорного фрака, чорного шовкового циліндра та накрохмаленого комірця носив звичайний твідовий костюм, червону краватку та капелюх в стилі Шерлока Холмса.
Коротке відео на сайті Товариства Кіра Харді розповідає, що Харді помер у 1915 році під час Першої світової війни, за дев’ять років до того, як Лейбористська партія вперше здобула парламентську більшість, і до того, як багато з цілей, за які він боровся, стали реальністю: виборче право жінок, державна власність на ключові галузі промисловості, падіння Британської імперії, створення Національної служби охорони здоров’я, національна мінімальна заробітна плата, восьмигодинний робочий день, створення держави загального добробуту, диференційований прибутковий податок, безкоштовна шкільна освіта, самоврядування для Шотландії, Уельсу й Північної Ірландії, а також пенсійні виплати.
Нехай і новий Кір черпає натхнення з того ж джерела, яке живило палке прагнення старого Кіра до справедливості для всіх.
Долучайтеся до нашої бесіди у вівторок, 9 липня, о 18:00 за центральноєвропейським часом!
До наступного тижня,
