Уявіть собі військове кладовище з численними рядами маленьких білих електричних стільців на могилах полеглих.
Або лікарні та аптеки, які виставляють електричні стільці з неоновим підсвічуванням, аби привернути увагу тих, хто шукає медичної допомоги та зцілення.
Або пункти невідкладної допомоги та карети швидкої допомоги з великими емблемами із зображенням електричного стільця.
Або татуювання, малюнок яких – електричний стілець, і золоті ланцюжки, що прикрашають шию, з підвіскою у вигляді маленького електричного стільця.
Або прапори таких країн, як Швейцарія, Мальта, Грузія, Англія, Шотландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Данія та Ісландія, що гордо майорять на вітрі з символами електричних стільців на полотнищах.
Або церковні шпилі, увінчані електричними стільцями..!
Абсурд і сюрреалізм, безперечно.
Проте ми настільки звикли до образу хреста, що забуваємо, яким жахаючим, жорстоким і страшним знаряддям тортур і смерті він був у руках римлян.
Ми одомашнили, прикрасили, навіть облагородили нелюдський засіб приниження, дегуманізації та знищення тих, хто опинився з іншого боку влади.
То яким же чином нелюдське знаряддя тортур і смерті стало асоціюватися з цвинтарями, лікарнями, церквами та національними прапорами?
Відповідь у події, яку ми вшановуємо цього тижня (у Західній Європі) і наступного (у Східній Європі): смерть і воскресіння однієї людини, що відбулися дві тисячі років тому в околичній римській провінції Палестина.
Ця подія змінила все! Вона стала поворотним моментом історії людства. Вселенської історії. Це був поворотний момент у Божому плані викуплення.
Парадокс Європи
Ця історія, безумовно, є найвпливовішим фактором у формуванні європейського минулого. Прийняття її на всьому континенті – це те, що сформувало Європу насамперед. Від Вірменії до Ірландії, від Греції до Фінляндії, народи один за одним приймали історію про смерть і воскресіння Ісуса. Хрест став символом зцілення, надії та воскресіння для європейці від сходу до заходу. Згодом його почали використовувати для позначення лікарень та інших медичних закладів, адже «Його ранами нас уздоровлено». Порожні хрести на могилах вказували на надію на воскресіння. Розп’яття із зображенням бездиханного Христа зафіксували той найвищий момент в історії, коли «Христос помер за наші гріхи». Ідентичність багатьох народів стала нерозривно пов’язана з історією Ісуса, тому хрести з’явилися на національних прапорах багатьох країн від Грузії до Ісландії.
Відкинення цієї історії протягом останніх двох століть зумовило парадокс Європи як «континенту», що найбільше сформувався як прийняттям, так і відкиданням цієї історії. Проте вона залишається міцно вкоріненою в європейській свідомості та культурі, про що свідчить повсюдність символу хреста.
Історія про Ісуса залишається визначальною для європейської історії. Спроби ігнорувати чи замовчувати її на користь міфу про Європу, фінікійську принцесу, викрадену Зевсом, переодягненим у бика, тьмяніють на тлі Великодньої історії. Зваблення Європи ніколи не сприяло створенню такого невмирущого мистецтва та музики, на які надихнула історія Ісуса. Всесвітньо відомий віолончеліст Пабло Касальс, на запитання, чи є Бахові «Страсті за Матвієм», що оповідають про смерть Христа, найвидатнішим твором в історії музики, відповів: «Тисячу разів так».
Скандальна реальність
Незважаючи на повсюдну секуляризацію, ця історія досі привертає увагу. Минулого четверга 2,5 мільйона голландців – воцерковлених і невоцерковлених – дивилися по телебаченню музичну постановку «Страстей». Ця сучасна інтерпретація зради, розп’яття і воскресіння Ісуса щороку ставиться під час Великоднього тижня в різних містах Голландії. Відомі співаки, актори та громадські діячі – як віруючі, так і скептики – вважають за велику честь бути обраними на ролі у виставі, де сучасні пісні вплетені в біблійну оповідь. По всій країні люди зібралися у понад 200 церквах, школах та громадських центрах, щоб разом подивитися мюзикл. Цього року темою вистави, дія якої відбувається у фризькому рибальському порту Гарлінген, стала пісня «Покладися на мене», що була створена за мотивами хіта Білла Візера 1972 року і несе надію самотнім людям, котрі живуть у суспільстві, що стає дедалі більш індивідуалістичним. У символічному воскресінні Ісус з’явився в кульмінаційний момент на вершині маяка, який показав незліченним кораблям безпечний вхід у в гавань.
Проте «Страсті» не відповідають скандальній реальності, коли Месію прибили майже повністю оголеним до ганебного хреста, каже теолог Том Райт. Цей рух послідовників Ісуса мав просто зникнути через приниження та безчестя їхнього лідера. Однак сталося якраз навпаки, веде далі Райт. Воскресіння, фізичне та історичне, стало суттю послання учнів: «Господом і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп’яли ви!» Це ядро послання, що ширилося швидко і потужно з такого безперспективного початку.
Не не міф. Це історія. Вона сформувала наше минуле. Чому б їй не сформувати наше майбутнє?
P.S. Приєднуйтесь до нас у Стокгольмі на Форумі Європи (State of Europe Forum) 5 і 6 травня. Див. Facebook.com/schuman.centre.
До наступного тижня,
