Петро закликає нас завжди бути готовими дати підстави для надії, яку ми маємо (1 Петра 3:15). Тож як я міг відмовитися, коли мене попросили поділитися своєю надією на відкритті конгресу «Надія для Європи», який відбувся цього тижня в Сараєві?
Чесно кажучи, ні обстановка конгресу, ні щоденні заголовки газет не вселяли довіри до моєї теми. Перший постріл Першої світової війни пролунав неподалік будівлі, в якій відбувалися наші зустрічі. На розі вулиці в Сараєві встановлено меморіальну дошку на місці вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда, яке запустило ланцюгову реакцію, що призвела до загибелі мільйонів людей (див. фото).
З 1996 року Боснія намагається оговтатись від найдовшої військової облоги в сучасній історії, яка тривала майже чотири роки і забрала 11 500 життів. За два десятиріччя, що минули з часу мого останнього візиту до столиці Боснії, надії на послаблення етнічної напруженості не зміцнилися, а національні вибори, що відбулися минулими вихідними лише поглибили розбіжності. Молоді боснійці масово залишають свою батьківщину в пошуках більш обнадійливого майбутнього.
У той час як 250 делегатів з усієї Європи зібралися на конгресі, над українсько-російським кордоном згустилися хмари війни. Путін щойно підняв ставки, оголосивши про «приєднання» Донбасу, і пообіцяв боротися проти «сатанинського Заходу».
Додайте до всього цього проблеми, які ми вже маємо на всьому континенті: шалена інфляція, зростання цін на енергоносії, проблеми міграції, зміна клімату, нова хвиля COVID, релігійна напруженість, поляризовані суспільства та багато іншого.
То хто ж сьогодні відважиться говорити про надію?!
Ейфорія
Тридцять років тому настрій був ейфорійним, оскільки світ раптово змінився з несподіваним крахом комунізму. Майбутнє здавалося таким багатообіцяльним. Звідусіль до центральної та східної Європи хлинули євангелізаційні команди, часто створюючи плутанину та суперництво.
Як новопризначеного лідера МзМ-Європа, мене запросили зустрітися з лідерами інших рухів у Європі, щоб дослідити можливості співпраці. У результаті з’явився рух «Надія для Європи», який об’єднав низку подібних служінь у різних місцях континенту. На початку нового тисячоліття ми провели в Будапешті конгрес «Надія-21», в якому взяли участь тисяча делегатів із двадцяти організацій та спільнот.
Лідери цих співтовариств щорічно проводили Європейський Круглий Стіл, поглиблюючи стосунки та розвиваючи бачення. Відтоді співтовариства продовжують працювати по всій Європі. Подальші заходи «Надії для Європи» відбувалися у 2011, 2018 та цього року в Сараєві.
Але якою була наша мета? Чого ми чекали? Якими були наші надії для Європи? У нас були співтовариства, але ми потребували богослов’я надії. Ми почали шукати біблійну відповідь на позицію мороку та приреченості деяких євангеликів, які очікували погіршення ситуації з наближенням «останнього часу». Таке ставлення паралізувало багатьох і призвело до фаталістичної згоди із занепадом Європи (і церкви).
Але Ісус вчив нас молитися: «Нехай прийде Царство Твоє», тобто, нехай буде воля Твоя на землі, в Європі, як на небі. За визначенням, Божа воля завжди в тому, щоб Його воля виконувалася. Воля Бога ніколи не полягає в тому, щоб Його воля не виконувалася. Чому ж так багато людей погоджується з тим, що Його воля не буде виконана з Його волі??!
Підстави та цілі
Адже християнська надія залежить не від поточних обставин, не від позитивних перспектив, а від Божої волі. Наша надія – у Триєдиному Богу, який ніколи не змінюється, хай як змінюються наші обставини. Підставою нашої надії є Трійця: особа, цілі та обітниці Отця дають нам надію; або життя, смерть і воскресіння Сина відбулися – і ми маємо надію, або цього не сталося – і ми не маємо надії; злиття Духа Святого у П’ятидесятницю на виконання пророцтва Йоіла і надалі є запорукою, передчуттям і заставою того, що ще має відбутися.
Ціллю нашої надії, того, чого ми чекаємо, є також Трійця: правління та царювання з Отцем; повернення Сина, який примирить усе під небом і на землі; і безупинне злиття Духа, аж поки всі народи не будуть благословенні.
Церква має бути стрілою, казав Юрген Мольтманн, посланою у світ, щоб вказати шлях у майбутнє. Її завдання – нести світло у темряву, надію туди, де панує відчай. Божий народ має бути народом надії, як це демонструє Церква в Україні у найважчих обставинах.
Так, надія ще є, навіть для Європи!
P.S. Ви ще можете приєднатися до другої сесії навчальної спільноти, присвяченої темі «Взаємодіючи зі світом з Абрахамом Кайпером», у четвер, 13 жовтня, о 19.30-21.00. Напишіть мені на jeff@schumancentre.eu, і я надішлю вам посилання та записи першої сесії.
P.P.S. Наступний гібридний «День європейських досліджень» на тему «Що зробило Європу Європою?» відбудеться в суботу, 29 жовтня, о 10.00-15.00, (а не 22 жовтня, як анонсувалося раніше). Напишіть мені, якщо хочете отримати посилання.
До наступного тижня,
