Кілька тижнів тому, завдяки невидимому смертельному ворогові, майже за одну ніч з’явилася нова категорія людей, яких ми зараз називаємо «найважливішими працівниками». Тоді як всі інші залишалися в безпеці вдома, ці нові герої, ризикуючи життям, вийшли на свої барикади – боротися з хворобою в лікарняних палатах, керувати громадським транспортом, доставляти пошту і посилки, заповнювати полиці супермаркетів і підтримувати роботу необхідних для нашого повсякденного життя систем.
У перші тижні кризи ми бачили публічні прояви вдячності представникам таких «життєво важливих професій», котрі люди висловлювали, грюкаючи дверима, аплодуючи з балконів і з вікон, брязкаючи каструлями і сковорідками. Деякі з цих «рятівників» самі заплатили найвищу ціну, роблячи все можливе «при виконанні службових обов’язків». Серед жертв COVID-19 медсестри, лікарі, пастори, поліцейські та працівники транспорту
Постери на фотографії вище *, які я побачив минулого тижня в одній з вітрин Амстердама, відображають новий рівень обізнаності суспільства щодо тих, хто день за днем служить іншим, керуючись не просто особистим інтересом, у що нас змусили б повірити неоліберальні економісти. Це може бути справедливим для багатьох фахівців у галузі економіки, менеджерів хедж-фондів та банкірів (жоден з яких не є «найважливішим працівником»), але не для тих багатьох, які насправді є «клеєм» громади.
Зовсім не героїчний вигляд мають пастори, котрі померли від вірусу після проведення богослужінь в переповнених церквах, заявляючи, що «Бог сильніший за COVID-19». Багато відомих політиків також намагалися здаватися героями, що кидають виклик хворобі, зокрема Борис Джонсон, який невдовзі після того, як закликав Великобританію «розправитися з корона-вірусом всього за 12 тижнів», сам лежав у реанімації, борючись за життя.
Британський журналіст Том Холланд висловив недавно на UnHerd.com припущення, що у Джонсона, ймовірно, був свого роду досвід навернення на лікарняному ліжку. Можливо, це не досвід дамаської дороги, але Холланд знайшов «натяки в інтерв’ю, яке (Джонсон) дав після виписки з лікарні про те, що його особистий досвід зіткнення з COVID-19 допоміг йому відкалібрувати його ставлення як до вірусу, так і до тих , хто щодня ризикує своїм життям у боротьбі з ним.
«Саме завдяки їхній сміливості, відданості, відчуттю обов’язку та любові наша національна служба охорони здоров’я стала непереможною», – сказав видужалий пацієнт журналістам. «Salus populi suprema lex est» – кажуть, саме так сказав пізніше Борис міністрам і чиновникам у галузі охорони здоров’я, запропонувавши свій власний переклад цитати Цицерона: «Здоров’я народу – найвищий закон».
Ніхто насправді не знає, куди ця пандемія всіх нас приведе. Без сумніву, в різних місцях будуть різні результати. Деякі правителі опортуністично посилюють свою владу, тоді як інші виявляють свою ганебну некомпетентність. Сподіваємося, що одним з результатів буде те, що найкращі лідери переосмислять свою політику, тому що повсюди люди вимагатимуть виведення на перше місце цінностей, які вони побачили й усвідомили, і які мають найбільше значення: взаємини, взаємозалежність, солідарність і прагнення до загального блага
Через два тижні після введення карантину, я написав у своєму «Щотижневому слові» таке:
Загрожуючи пошматувати суспільство, безпрецедентна проблема корона-кризи надає також можливість. Несподівано ми всі усвідомили нашу спільну вразливість. Ніколи в історії людства наші долі не були так тісно взаємопов’язані – всіх семи з гаком мільярдів людей на цій планеті. Наша залежність одне від одного і систем суспільства – місцевих, національних та глобальних – стала очевидною.
У міру того як затягується карантин, з’являється реальність того, що нас очікують не просто тижні та місяці, а роки життя з корона-вірусом і його наслідками. За день до госпіталізації Джонсона Financial Times, цей маститий бастіон неолібералізму, опублікував історичну редакційну статтю, в якій визнавалося, що пандемія COVID-19 «впорснула відчуття згуртованості в поляризовані суспільства», проливаючи «яскраве світло на існуючі нерівності». За прогнозами статті, важливе випробування, з яким зіткнуться незабаром всі країни, полягає в тому, чи будуть нинішні відчуття спільної мети формувати суспільства після кризи.
Радикальні реформи необхідно вивести в розряд першочергових завдань, повністю змінивши політичний напрямок останніх чотирьох десятиліть. Уряди повинні будуть взяти активнішу участь в економіці. Вони повинні розглядати державні служби як інвестиції, а не зобов’язання, і шукати способи зробити ринки праці більш захищеними. Знову на порядку денному буде перерозподіл привілеїв пенсіонерів і заможних. Питання, які донедавна не стояли в центрі уваги, такі як основний дохід і податок на майно, необхідно ввести в категорію першорядних.
Оце так! Financial Times і Джонсон. Подвійне навернення! Якщо 1989 рік став переломним для комунізму, 2020-й, поза сумнівом, буде сигналом про смерть епохи економіки вільного ринку Фрідмана-Хайєка. Як пише в De Correspondent голландський оглядач Рутгер Брегман, неолібералізм сприймав людей як егоїстів, що, в свою чергу, призвело до приватизації, зростання нерівності та руйнування платформи громадської дискусії.
Настав час для більш реалістичного погляду на економіку і на людей як на командних гравців.
*Напис на постері: Якщо ви врятували одне життя – ви герой. Якщо ви врятували сотні життів – ви лікар.
До наступного тижня,
