Нещодавній візит капітана Браяна Слоана та його дружини Анни, з яким вони завітали до нас у нашу амстердамську квартиру, сколихнув спогади про піввікові події.
Браян керує Морською академією «Молодь з місією» (YWAM Maritime Academy), готуючи команди для двадцяти восьми суден флоту «YWAM Ships», що курсують у всьому світі. Для мене ця історія почалася в 1972, коли «Молодь з місією» була невеликим рухом, якому було лише дванадцять років.
Насправді все почалося ще раніше, у 1964 році, під час однієї з перших літніх євангелізаційних поїздок на Багами, коли островами пронісся руйнівний буревій. Тоді зародилася ідея використовувати морські судна, щоби надати допомогу постраждалим і виявити до них Божу любов.
Вперше я усвідомив це бачення через вісім років, коли два американські співробітники МзМ з’явилися в нашій вітальні в Окленді, Нова Зеландія, щоби поговорити з моїм батьком про купівлю національної ікони — порома «Маорі». Цей міжострівний пором із добре впізнаваним темно-зеленим корпусом був судном, на якому на певному етапі свого життя плавало багато новозеландців. Мої очі розширилися, коли я побачив розкладені на підлозі брошури із зображенням перефарбованого в білий колір корабля, що стоїть на якорі в обрамленій пальмами гавані тихоокеанського острова. Наші гості хотіли, щоб мій батько, як перший керівник МзМ Нової Зеландії, супроводжував їх до Веллінгтона для переговорів про покупку.
Сенсація
Як журналіст, що працював на той час у «NZ Herald», я зрозумів, яка сенсаційна історія була переді мною, але мені наказали тримати язика за зубами. На жаль, ця покупка не відбулася, про що розповідає Лорен Каннінгем у своїй книжці «Це дійсно ти, Боже?». МзМ припустилася помилок, і їй довелося зіткнутися з критикою як з боку світської, так і християнської громадськості. У МзМ ми назвали цей епізод «смертю бачення».
Всього шість років по тому я, ставши частиною МзМ у Нідерландах, їхав у потягу, що прямував до Венеції, з п’ятьма іншими лідерами «Молодь з Місією», троє з яких – Дон Стівенс, Флойд МакКланг і Лінн Грін – передували мені як директори МзМ у Європі.
Окрім інших, у нас було й конфіденційне завдання: оглянути італійський пасажирський лайнер «Victoria» з метою придбання його для перевезення співробітників МзМ з Європи до Аргентини під час чемпіонату світу з футболу. Його продавали за ціною брухту: один мільйон доларів США.
Наприкінці березня 1978 року в наметовому містечку у Венеції зібралися чотириста молодих місіонерів, готових сісти на корабель і перетнути Атлантику для участі в євангелізаційному служінні на чемпіонаті світу з футболу. Ми зібрали гроші, заклавши чотири об’єкти нерухомості МзМ у Європі (в Лозанні, в Хурлаху, маєток Холмстед та Хайдебік). Я був частиною невеликої команди, яка всю ніч працювала над письмовою пропозицією для банку, докладаючи усіх зусиль, щоб на ранок документ був повністю готовий. Згідно з довгостроковим планом, корабель має щорічно огинати Африку, заходячи до портів для надання допомоги та участі в євангелізаціях.
Дон Стівенс взяв на себе керівництво проектом і відрядив мене назад до Голландії, щоб я знайшов команду, яка готова впродовж місяця вирушити у двомісячне плавання без зарплати! Про це соромно писати. Ми були такими зеленими! Потрібно чотири роки, включаючи буксирування судна до Афін для ремонту, перш ніж воно буде готове до плавання! Іноді Богу, щоб зробити щось, доводиться використовувати невігласів, які не знають, що це неможливо зробити!
Спроби й помилки
Саме так, після багатьох спроб і помилок, з корабля, перейменованого в «Anastasis», що означає «воскресіння», 1982 року почалося служіння МзМ «Кораблі милосердя». «Спроби» були буквально випробуваннями. Коли судно перебувало у Греції, Дона і ще двох людей звинуватили у прозелітизмі після того, як один молодий грек став християнином. Їх засудили до 3,5 років позбавлення волі, але пізніше під тиском міжнародної спільноти вирок було скасовано.
До «Anastasis», переобладнаного у корабель-шпиталь, з часом приєдналися два менші кораблі, «Island Mercy» і «Caribbean Mercy».
Невдовзі після початку нового тисячоліття «Кораблі милосердя» стали самостійною організацією, а Дон обійняв посаду її генерального директора. Сьогодні вона здійснює експлуатацію двох суден – «Africa Mercy» (замінив у 2007 році «Anastasis») і «Global Mercy» (2021)
Проте кораблі й далі залишаються частиною історії МзМ: служіння несуть великі морські яхти та плавучі стоматологічні клініки, а також судна меншого розміру, здатні здійснювати судноплавство у прибережних зонах, на річках та озерах. Сьогодні флот МзМ збільшився до двадцяти восьми суден, які працюють у всіх океанах у тісній взаємодії з наземними базами МзМ. (Див., наприклад, ywamships.org; ywamships.no).
Це історія, яку я втратив з поля зору. Візит Браяна та Анни відкрив мені очі на численні морські служіння МзМ, які працюють зараз у всьому світі. Не дивно, що Браян побачив необхідність заснувати YWAM Maritime Academy (Морську академію МзМ) для підготовки екіпажів для цих кораблів.
Подумати тільки, що виникло з такого недолугого початку!
До наступного тижня,
