Церковні лідери з усього світу зібралися цього тижня в Амстердамі, щоб відзначити 500-річчя Вільної церкви, яка починалася як переслідувана меншина, але сьогодні перетворилася на найбільшу течію в протестантському християнстві.
Відправною точкою цього руху був не Амстердам, а маленьке містечко Цоллікон, розташоване неподалік Цюріха у Швейцарії. Тут у 1525 році віряни, що були вигнані з Цюріха після проведення перших «хрещень віруючих» у приватному будинку, почали збиратися в оселях одне одного, щоб читати Біблію і брати участь у «ламанні хліба». Нагірна проповідь і общинний спосіб життя ранньої церкви надихнули їх стати міцною спільнотою братів і сестер у Христі.
У містечку відбулося відродження, більше сотні людей були (пере-)охрещені. Це була перша спроба в історії протестантизму сформувати добровільну християнську спільноту, незалежну від держави.
Швейцарський реформатор Ульріх Цвінглі та Цюріхський собор вважали таке відокремлення неприпустимим. Вони стверджували, що несанкціоновані зібрання розколюють суспільство, підривають будь-який порядок і призводять до анархії. Заради соціальної єдності їх треба було придушити.
Фелікс Манц, що мешкав позаду церкви Grossmunster у Цюріху і в будинку якого відбувалися перші хрещення, був першим, хто прийняв «третє хрещення» – страту через утоплення в річці Ліммат, здійснену протестантською церквою і міськими старійшинами. Однак, як це було і з ранньою церквою, переслідування і мученицька смерть спричинили лише те, що рух пішов у підпілля і почав швидко поширюватися. В багатьох країнах Центральної та Північної Європи, особливо в німецько- і голландсько-мовних регіонах масово з’являлися взаємозалежні, добровільні общини віруючих. Попри деякі крайнощі у проявах, колишній католицький священик з Фрисландії Менно Сімонс (1496-1561), очоливши рух, забезпечив йому більш збалансоване керівництво.
Притулок
Ще до того, як Амстердам прийняв Реформацію, релігійні біженці знайшли тут притулок у в атмосфері толерантності, зокрема послідовники Менно Сімонса. Протягом наступного століття ці меноніти відігравали значну роль в економіці та соціальному житті міста. Багато з них займалися суднобудуванням, виготовленням вітрил, канатів, дубленням шкіри та виробництвом текстилю, зокрема шовку, ткацтвом, фарбуванням і відбілюванням тканин. Деякі з них були новаторами в технологічному прогресі, як-от у створенні вітряних млинів і гідротехнічних споруд. Інші стали заможними купцями, провадячи торгівлю на міжнародних торгових шляхах, що простягалися від Балтійського моря до Атлантики, і навіть до Африки та Південної Америки.
Коли в 1578 році Амстердам вирішив приєднатися до Нідерландського повстання проти католицьких іспанських правителів, на церковній сцені домінували кальвіністи. Усім іншим течіям – католикам, лютеранам, ремонстрантам (голландський рух, що сповідує «свободу волі») та анабаптистам – було дозволено проводити богослужіння в будівлях, замаскованих під склади або великі купецькі будинки, без шпилів чи звичної церковної архітектури. Ці підпільні церкви пізніше стали відомі як schuilkerken (приховані церкви).
Класичним прикладом такої церкви є Singelkerk, де минулого тижня відбулося зібрання. Ззовні ніхто б не здогадався, що за фасадами трьох будинків ховається велике приміщення для богослужінь з двома ярусами балконів і місцями для 350 вірян. Тут вільно розмістилися двісті баптистів і менонітів з усього світу, які брали участь у конференції Церкви віруючих. У період розквіту Амстердама в 17 столітті Singelkerk була ключовим центром, через який ідеї анабаптистів поширювалися торговельними шляхами до багатьох інших регіонів.
Двоє англійських релігійних дисидентів, Джон Сміт і Томас Гелвіс, які в 1609 році втекли з отцями-пілігримами до Амстердама, потрапили під вплив менонітського вчення про хрещення віруючих і започаткували перші баптистські зібрання. У той час як Сміт залишився в Амстердамі, Гелвіс повернувся до Англії, щоб заснувати там перші баптистські церкви. Незабаром він помер у в’язниці, куди був кинутий за свою діяльність.
Найбільша течія
Гелвіс та його соратники-баптисти Річард Овертон і Роджер Вільямс стали зачинателями свободи віросповідання та прав людини по обидва боки Атлантичного океану. Добровільне членство в церкві, хрещення віруючих, відокремлення церкви від держави, свобода віросповідання та самоврядування общини – принципи, які в 16 столітті вважалися радикальними і навіть єретичними, але сьогодні вони характеризують найбільшу течію в протестантському християнстві.
Пізніше до баптистів і менонітів приєдналися у добровільній, вільній церковній традиції моравіяни і методисти, Армія Спасіння, плімутські брати, різні євангелічні течії і, врешті-решт, п’ятидесятники.
Всесвітня християнська енциклопедія описує зростання п’ятидесятницького / харизматичного руху з 58 мільйонів у 1970 році до 635 мільйонів у 2020 році; а євангеліків – з 112 мільйонів у 1970 році до 386 мільйонів у 2020 році. Сьогодні, досягаючи мільярдної позначки, ця вільна церква поступається за чисельністю тільки католицькій світовій спільноті, яка налічує 1,4 мільярда людей. Це найбільш динамічна християнська течія в світі, яка найактивніше зростає в Африці, Азії та Латинській Америці.
Сьогодні ця течія набагато перевищує за чисельністю православний світ (включно зі Східною православною, Орієнтальною православною та Ассирійською церквою Сходу, загальною чисельністю до 260 мільйонів) та екуменічний протестантизм (до 300 мільйонів) разом узяті!
З невеликої групи переслідуваних дисидентів у Цолліконі вона стала новим мейнстрімом!
Послухайте розповідь цього інсайдера про Росію та його погляд на її майбутнє
До наступного тижня,
