Зловісна тінь авторитаризму, яку залишила по собі зустріч двох самопроголошених «сильних лідерів» на Алясці, під час якої відбулося обговорення долі України, свідчить про те, що вони обоє хочуть повернутися до світового порядку, що існував до 1848 року.
Трамп і Путін, здається, хочуть повернути світ до стилю управління, коли конституції вважалися небезпечними поступками народному суверенітету, цензура була тотальною, а служби безпеки шпигували за інакодумцями.
Поразка Наполеона під Ватерлоо в 1815 році поклала кінець чверті століття революцій і воєн та ознаменувала початок епохи «Віденської системи міжнародних відносин». Консервативні монархії Австрії, Великої Британії, Пруссії та Росії прагнули відновити стабільність за допомогою реакційної політики. Вони виступали проти конституціоналізму та придушували народні рухи, віддаючи перевагу стабільності над свободою.
Якщо коротко, то світ до 1848 року був таким, в якому правителі вважали себе єдиними стражами порядку, непідзвітними перед народом. Траєкторія розвитку після 1848 року вказувала на політику мас, управління на основі прав та встановлені законом обмеження влади правителів.
Головним побоюванням було те, що дух Французької революції — «свобода, рівність, братерство» — знову пошириться. Лідери, такі як австрійський канцлер фон Меттерніх, були рішуче налаштовані зберегти ієрархічний, патерналістський порядок.
Зруйнований консенсус
Революційний 1848 рік («Весна народів») зруйнував цей консервативний консенсус. За лічені місяці повстання охопили Париж, Відень, Берлін, Мілан і Будапешт. Хоча багато повстань було придушено, вони залишили після себе спадщину: вимога про прийняття конституцій, верховенство права та представницькі інститути більше не могли ігноруватися. Протягом наступних десятиліть конституційні монархії стали більш поширеними, парламенти набули реальних повноважень, а ліберальна ідея про те, що уряди отримують владу від тих, ким вони керують, неухильно просувалася вперед.
Страх перед революцією в Нідерландах змусив короля Віллема II, наприклад, «за одну ніч перейти від консерватизму до лібералізму» (за його власними словами) і дозволити голландцям прийняти конституцію.
Світогляд Володимира Путіна значною мірою віддзеркалює менталітет, що панував до 1848 року. З моменту приходу до влади в 2000 році він систематично руйнував демократичні інститути в Росії. Незалежні ЗМІ були придушені або переведені під контроль держави. Вибори суворо контролюються, а справжні опозиціонери ув’язнені, вигнані або знищені. Судова влада підпорядкована виконавчій.
Путін часто позиціонує свою політику як протилежну «морально занепалому» та «дестабілізаційному» західному лібералізму. Його зовнішня політика також запозичує консерватизм 19 століття: використання сили для придушення революцій у своїй сфері впливу (наприклад, Грузія 2008, Україна 2014 і 2022), захист суверенітету авторитарних союзників (Асад у Сирії) та протидія будь-якій міжнародній системі, яка надає наднаціональному праву перевагу над волею держави.
Путін нагадує Меттерніха 21 століття: він прагне зберегти «союз» великих держав, які поважають сфери впливу одна одної і стримують народні повстання — не тому, що він любить стабільність як таку, а тому, що вона зберігає його владу і владу таких лідерів, як він.
Зневага
Позиція Дональда Трампа є більш складною. На відміну від Путіна, він діє в рамках конституційної демократії, яку не може відкрито скасувати. Проте його дії та висловлювання постійно кидають виклик конституції. Трамп очікує, що особиста відданість матиме перевагу над відданістю інститутам чи закону. Відкрито зневажаючи систему стримувань і противаг, він називає незалежних суддів, вільну пресу та нагляд з боку Конгресу «ворогами» чи «перешкодами». Його рішення про введення військ до Вашингтона цього тижня на підставі нікчемних аргументів є консолідацією його брутальної влади в столиці. Трамп відкидає багатосторонні зобов’язання, віддаючи перевагу двостороннім угодам між сильними лідерами, що є логікою, близькою до дипломатії 19 століття, яка підриває заснований після 1945 року порядок, що базується на правилах і закріплює права, конституції та демократичну підзвітність.
Його ідеал сильного лідера, вільного від правових та інституційних обмежень, нагадує доконституційного правителя. Його захоплення такими «сильними людьми», як Путін, Орбан та Ердоган, підсилює це враження.
Путін боїться, що демократичні норми та стандарти прав людини нададуть російським громадянам інструменти для спротиву його владі. Трамп же боїться, що усталені норми американського урядування — конституційні обмеження, незалежні суди, інстутиційний контроль — стануть на заваді реалізації його волі. Обидва віддають перевагу системі, в якій лідери ведуть переговори безпосередньо, без втручання «докучливих» законодавчих органів, журналістів або міжнародних організацій.
Безумовно, світова арена змінилася з 19 століття, коли не існувало наднаціонального права, а такі інституції, як ООН, ЄС та МКС, втілюють принцип, відповідно до якого деякі норми є універсальними та обов’язковими. Проте обидва політики чинять опір цим ідеалам.
Трамп і Путін демонструють чітке прагнення повернутися до світу, в якому сильні правителі домінують на політичній арені, вільні від підзвітності перед народом, і безпосередньо домовляються про розподіл влади з іншими сильними правителями. Їхні політичні бачення спрямовані на придушення структур, що втілюють ідеали свободи, рівності та верховенства права. Обидва вони є неабиякими майстрами у спотворенні правди.
Ми завжди очікували цього від Росії. Огидно і ганебно, що тепер це відбувається саме в Америці — завдяки мільйонам християнських виборців!
Поки два цих політики перебувають при владі, мир і свобода у світі будуть балансувати на краю прірви.
P.S. Ми живемо в неспокійні часи. Те, що відбувається в Україні, впливає на майбутній світовий порядок. Українські віряни звернулися з терміновим закликом до вірян усього світу об’єднатися в молитві за справедливий і тривалий мир у День 34-ї річниці Незалежності України, 24 серпня. У неділю вранці президент Зеленський особисто розпочне молитовний ланцюг у Софійському соборі в Києві, а наступного дня виступить з промовою на Національному молитовному сніданку. Більш детальну інформацію дивіться на сайті https://prayforukraine.org.ua/ua
До наступного тижня,
