Європейські делегати прибувають до Кореї, щоб приєднатися до понад 5000 християнських лідерів з усього світу на «Lausanne 4» – Четвертому Лозаннському конгресі з питань всесвітньої євангелізації, який розпочнеться завтра (у неділю).
Цього тижня (22-28 вересня), через п’ятдесят років після знакового Лозаннського конгресу в Швейцарії, який пройшов під керівництвом Біллі Грема та Джона Стотта, процес слухання, консультування і співпраці через конгреси, форуми і невеликі зібрання вийде на новий рівень.
Окрім тих, хто збереться в Сеулі (Корея), ще тисячі людей братимуть участь у дискусіях на різні теми, що проводитимуться в цифровому форматі. Конгрес використовує термін «поліцентричне християнство», щоб описати перехід від суто «євро-американської релігії» до світової. Світова місія тепер здійснюється «з багатьох центрів, від усіх до всіх і всюди». Ця діаграма, взята зі Всесвітньої християнської енциклопедії, показує драматичне зміщення центру тяжіння світової церкви з Заходу на «решту країн» – зокрема, в Африку.
Для тих, хто не перебуває в Кореї, є кілька способів взяти участь у конференції, як описано тут. Детальна інформація про програму та доповідачів демонструє склад учасників, що відображає поліцентричну природу світового християнства сьогодні. Для завантаження доступний 516-сторінковий звіт про стан виконання Великого Доручення – вражаюче інформативне джерело для стратегування та планування місій.
100-сторінковий розділ пропонує ґрунтовний огляд різних регіонів світу. Для тих, хто займається реєвангелізацією Європи, десять сторінок, присвячених першому континенту, який був повністю християнізований, а потім значною мірою дехристиянізований, заслуговують на уважне вивчення.
Автори, Джулія Гаршаген, Люк Грінвуд, Рольф Кьоде, Джим Меморі, Уша Рейфснайдер і Джанет Сьюелл, закликають нас замислитися над шістьма темами, важливими для місії в сучасній Європі: значення довіри/істини; місце спільноти; виклики і можливості цифрового світу; турбота про створіння і кліматична справедливість; безпрецедентні демографічні зміни; зміни в моралі, що впливає на те, я́к багато хто з європейців інтерпретує євангельську «добру новину».
Відновлення істини
Особистий досвід став ключем до «перевірки істини», перетворюючи всеосяжні претензії на істину на неетичні претензії на владу. Кожна людина живе на своєму власному «острові істини». У той час як європейці прагнуть знайти орієнтири та сенс життя, мало хто шукає допомоги в церкві. «Добра новина» стала поганою новиною: вона морально зіпсована, інтелектуально наївна та емоційно неактуальна. Ми повинні запитати: як нам жити і говорити про силу, красу та істину Євангелія, щоб європейці сприймали його як добру новину?
Переглядаючи питання моралі
Сьогодні місія сприймається як нав’язування своєї істини іншим, що зазвичай є претензією на владу і порушенням прав іншої людини. Для багатьох європейців такі цінності, як автентичність, справедливість і турбота про довкілля є важливими, але вони не бачать, що церква представляє ці цінності. Ми повинні запитати: що ми можемо винести з критики суспільства? І все ж нова розмова про моральну орієнтацію розпочалася. Світські мислителі починають усвідомлювати, що права і гідність людини передбачають об’єктивне моральне підґрунтя, яке неможливо знайти у світському релятивізмі; і що європейські цінності насправді глибоко вкорінені в християнських основах.
Переформатування спільноти
У пошуках свободи та автономії ми стали собі ворогами, руйнуючи сімейні цінності та справжню спільноту. Парадокс роз’єднаності в епоху цифрового зв’язку, самотність у велелюдді густонаселених і заможних міських центрів є великим викликом для місії. Міленіали і покоління Z відчувають брак сенсу й самотність. Проте нове покоління місіонерів знову створює історії про те, як Євангеліє проголошується на європейських вулицях і площах. Такі рухи, як Steiger Ministries, мережа FEUER, Revive, The Send і Circuit Riders охоплюють світську молодь і студентів, мобілізують і відправляють тисячі молодих європейців приводити своє покоління до Ісуса.
Цифрові спільноти
Наше богословське, місіологічне та церковне мислення потребує адаптації до нової реальності цифрового світу. Простір Web3.0 пропонує співпрацю для побудови спільноти в Інтернеті. Сьогодні молоді люди проводять години в Інтернеті, граючи в ігри та знаходячи друзів по всьому світу. У 2011 році 11-річний Даніель заснував власну церкву в Roblox, ігровому онлайн-середовищі. Через сім років його «церква» налічувала 15 000 молодих людей з п’ятдесяти країн, а сьогодні в ній понад 54 000 членів! Union School of Theology, школа богослов’я у Великобританії, створює перший християнський метакампус, де студенти збиратимуться у свої навчальні спільноти у віртуальній реальності. Децентралізація є ключовою ідеологією Web3.0., що означає, що церкви зможуть працювати під меншим наглядом держави, особливо в умовах переслідувань.
Повага до творіння
Віра в «сталий» розвиток у всіх країнах була надмірно оптимістичною стосовно довкілля і за рахунок «світу більшості». Незважаючи на те, що Європейський Союз лідирує у світі в ініціативах проти глобального потепління, споживання Заходу також є головним чинником глобальної катастрофи. Таким чином, наші країни мають вищий моральний обов’язок діяти проти кризи і обмежити наші потреби у товарах широкого вжитку. Споживацтво породжує жадібність. Сприяння альтернативному життю як учнів Ісуса Христа завжди було частиною Лозаннського руху. Подібно до того, як охорона здоров’я була пріоритетом християнської місії протягом багатьох поколінь, турбота про здоров’я творіння зараз є ключовим серед наших пріоритетів.
Проблема демографії
Падіння народжуваності, старіння населення та постійна міграція з країн « світу більшості» – все це, разом узяте, кардинально змінює демографічну ситуацію в Європі, а також контекст місії в Європі. Рівень народжуваності в Європі вже багато років є нижчим за рівень відтворення населення. Цей демографічний дисбаланс є безпрецедентним. Він матиме величезні масштаби, глибокі наслідки, довготривалий вплив, і вороття вже не буде. Європа відчайдушно потребує оновленого і здорового бачення шлюбу, сім’ї та виховання дітей. Це – можливість для церкви.
Зниження народжуваності та старіння населення неминуче призводить до скорочення робочої сили, потреби в мільйонах працівників-мігрантів і зростання витрат на виплату пенсій та медичне обслуговування людей похилого віку. Напруженість у стосунках між поколіннями неминуча, оскільки молоді покоління будуть нести тягар покоління пенсіонерів, яке збільшується. Чи зможе церква надати модель спільноти різних поколінь, де взаємна підтримка і обопільне наставництво є для світу прикладом нового Божого суспільства?
«Lausanne 4» – це можливість для всіх нас поміркувати над цими темами у своїх колах і активно дослухатися до Божого Духа, щоб зрозуміти, як відповісти на ці виклики.
P.S. Якщо ви пропустили надзвичайно цікаву розмову про «порятунок журналістики» з доктором Дженні Тейлор, яку я провів минулого тижня, ви все ще можете послухати її тут.
До наступного тижня,
