COVID-19 може стати ляпасом, необхідним для того, щоб знову пробудити церкву до її місії і покликання. Керівники церков зі всього світу, які беруть участь в розробці он-лайн-зібрань, бачать в нинішній пандемії радше більше можливостей, ніж загрози, що вона завдасть смертельного удару ураженому недугою інституту церкви.
Дослідник «цифрової» релігії Хайді Кемпбелл створила мережу для глобального діалогу між практикуючими фахівцями на різних континентах і зібрала тридцять їхніх есе в електронному виданні під назвою «Дистанційна церква» із зображенням на обкладинці, напис на якій стверджує: «Церква не порожня. Церква мобілізована».
Вчора, у першу неділю нового навчального року в Нідерландах, телевізійні новини повідомили, що, дотримуючись правил, введених через COVID-19, багато церков не змогли залучити максимально дозволене число парафіян, навіть попри значно скорочену кількість посадочних місць. Поміж рядками читалося запитання: чи оговтається після карантину цей уражений хворобою інститут церкви?
Ймовірні причини – страх зараження літніх парафіян, відмова забронювати місця заздалегідь, вибір переглядати богослужіння он-лайн, не виходячи з дому.
У церковних керівників, які сподіваються на повернення до «нормального життя», коли можна буде відновити старі й випробувані методи роботи церкви, є причини для занепокоєння. Церква, концептуально зав’язана на будівлі, може ніколи не оговтатися від низької відвідуваності і, як наслідок, малих грошових зборів, що погіршуються економічною кризою через пандемію.
Питання, які необхідно вирішити, стосуються майбутнього і природи церкви: це клуб, який збирається в будівлі, чи рух, заснований на взаєминах? Ми практикуємо місію, сформовану церквою, чи церкву, сформовану місією? Ми пропонуємо «видовищний вид спорту» чи рух учнівства?
Безтілесна сутність?
Кемпбелл назвала свою збірку «Дистанційна церква. Роздуми про роботу церкви он-лайн», щоб відобразити концепцію «соціального дистанціювання» чи, мабуть, більш доречно «фізичного дистанціювання ». Оскільки церква – це концепція, побудована на «зібранні людей», Тілі Христа, соціальний інститут, де люди взаємодіють, підтримують та піклуються одне про одного, церковні лідери повинні знайти альтернативи фізичним зібранням і приміщенням.
Вона стверджує, що, хоча деякі сприймають церкву он-лайн як безтілесну сутність, однак вона базується на соціальній взаємодії та потребах у взаєминах. У «Дистанційній церкві» люди фізично відокремлені одне від одного, але все ж таки духовно взаємопов’язані та потребують технологічно забезпеченої соціальної взаємодії.
Стівен Гарнер, наприклад, з Нової Зеландії, визначив універсальні елементи для он-лайн-зібрань по всьому світу: регулярні ранкові та вечірні молитви он-лайн, музичне поклоніння (що транслюється або інтерактивне) протягом тижня, щоденні заняття для дітей, регулярні Шаббат-перерви від новин і цифрових ЗМІ, спільний прийом їжі, спільна молитва і роздуми, допомога в роботі, яка надається з дому, спільне читання Біблії, заохочення до обережності в контактах з сусідами і всіляка підтримка общини.
Духовний голод
«Наявність вищезазначеного може забезпечити такі необхідні стабільність і комфорт у світі сум’яття і неспокою», – пише Гарнер.
Девід Сільверкорс з «Церкви Швеції» поділився чотирма уроками, які він виніс під час пандемії. По-перше, необхідність бути церквою он-лайн. По-друге, реальність духовної общини он-лайн. Перебувати разом в одній цифровій кімнаті та разом молитися – не менше цінно, ніж інші форми спільної молитви. По-третє, цінні духовні історичні практики, такі як причастя, можуть потребувати творчого підходу, який допоможе по-новому з вдячністю подивитися на духовний зв’язок. І по-четверте, необхідність виконати теологічну роботу з перекладу церкви в он-лайн-контекст і нагадати собі про те, чому ми робимо те, що робимо.
Кемпбелл пояснює, що її дослідження релігійних он-лайн-спільнот з 1990-х років, узагальнене в книзі «Exploring Religious Community Online» («Вивчення релігійної он-лайн-общини»), виявило шість спільних рис, які слід враховувати тим, хто хоче створити «он-лайн -церкву»: люди прагнуть до взаємин, турботи, цінності, зв’язків, приватного близького спілкування.
За даними дослідницької групи Даремського університету, пандемія радше посилила, ніж зменшила духовний голод, і багато людей, як молодь, так і старі, прагнуть брати участь в он-лайн-спілкуванні. Звіт групи, опублікований два тижні тому, показав, що Лондон став столицею віри Великобританії; що під час карантину в он-лайн-богослужіннях брала участь чверть населення Великобританії; і що половина з тих, хто у віці 18-34 років, сказали, що вони займалися релігійною діяльністю он-лайн, куди входить молитва і прославлення. «Релігійним общинам, – йдеться в звіті, – слід серйозно поставитися до переходу в он-лайн-формат під час пандемії».
Додаткові матеріали, які допоможуть лідерам церков і місій в цей перехідний період, можна знайти тут: www.christiantrendwatcher.com
P.S. Не проґавте живу й цікаву бесіду з Томом і Вішалом у середу! (Однак ви завжди можете переглянути її пізніше).
До наступного тижня,
