Цими вихідними серія «Geloof in Mokum» досліджує так званий «золотий вік» Амстердама – час, коли віра відігравала центральну роль у перетворенні міста на світового лідера у 17-му столітті.
Спойлер: віра вплинула практично на все.
Розвиток Амстердама ґрунтувався на реформаторському світогляді, прийнятому під час «Альтерації» 26 травня 1578 року. Того дня старе католицьке керівництво міста було скинуте і вислане на човнах у вигнання, що ознаменувало різкий поворот у духовному та громадському житті.
Головне положення: Божий суверенітет поширюється на всі сфери життя – не лише на церкву і сім’ю, але й на торгівлю, політику і культуру. Це зруйнувало середньовічний поділ на святе і мирське, стверджуючи, що кожне покликання чи професія є святими, якщо вони служать Богові.
Віра в гідність кожної людини та у моральний порядок світобудови зробила Амстердам «лоном сучасного світу». Тут народилися ідеї свободи особистості, міського плюралізму, сучасного капіталізму та світової торгівлі.
Повага до людської гідності зумовила свободу совісті, думки і слова. Реформатори, такі як Джон Кальвін, стверджували, що віра має бути добровільною – щоб відгукнутися на поклик Бога, сумління повинно бути вільним. Цей принцип заохочував до відданості – недосконалої, але стійкої – свободі віросповідання. Такі свободи не були випадковістю, як їх бачить світ. Вони випливали з глибоких богословських основ голландської Реформації, які давали моральну легітимність і структурну узгодженість інституціям та прагненням міста.
Торгівля, фінанси та ремесла перестали бути лише питанням виживання чи багатства. Вони стали покликанням, розпорядництвом божественною довірою, що стимулювало дисципліновану, працьовиту і морально стійку економічну культуру, яка сприяла комерційному успіху Амстердама.
Притулок
Амстердам став притулком для євреїв, що втікали від переслідувань на Піренеях, для анабаптистів, лютеран та інших, які були небажаними в більшості країн Європи. Ця богословська повага до совісті сприяла формуванню плюралістичного суспільства, яке захищало релігійні меншини, зберігаючи при цьому спільні моральні засади.
Якщо всі віряни повинні були читати і тлумачити Писання, то відкрита дискусія була не просто дозволена – вона була необхідною. Амстердам став відомий як «книгарня світу». Його друкарні видавали богословські праці, політичні памфлети та наукові тексти, перетворюючи місто на центр європейського інтелектуального життя. Ця інтелектуальна енергія не була бунтом проти віри, а її наслідком. Істина вважалася Божою цариною, а її пошук – у богослов’ї, юриспруденції чи науці – священним обов’язком.
Реформатське богослов’я завіту надало глибшого значення свободі об’єднань. Йшлося не про безконтрольний індивідуалізм, а про спільне життя під Божим правлінням.
Спираючись на біблійні моделі завітів, мислителі-реформатори бачили суспільство як мережу взаємних угод під божественною владою. Це надихнуло на створення нових форм політичної підзвітності, громадської участі та інституційної довіри. Гільдії, купецькі об’єднання та ради стали громадами, пов’язаними спільною відповідальністю та моральними зобов’язаннями.
Навіть глобальний вплив Амстердама – його торгові мережі та колоніальні підприємства – формувався під дією богослов’я. Доктрина провидіння вчила, що Бог мудро править світом, а люди покликані досліджувати його і господарювати в ньому. Це сприяло формуванню протестантської етики дослідження, ризиків та взаємодії зі світом. Торговельні шляхи до Азії, Африки та Америки розглядалися не лише як економічні підприємства, але й як частина божественного доручення наповнювати землю та управляти нею.
Хоча спадщина колоніалізму заслуговує на критичний аналіз, первинний імпульс ґрунтувався на вірі в дану Богом цінність світу і відповідальності людини за нього.
Сліпі зони
Рабство, однак, було головною аномалією у цій картині процвітання й добробуту. У 17 столітті голландські церковні лідери, особливо в рамках Нідерландської реформаторської церкви (Nederduitse Gereformeerde Kerk), пропонували різні богословські, моральні та прагматичні виправдання работоргівлі, часто у відповідності до ширших європейських християнських концепцій того часу. Їхні міркування були сформовані під впливом релігійної ідеології, економічних інтересів та панівних соціальних норм.
На завтрашній сесії ми розглянемо «сліпі зони» голландських християн і запитаємо себе, де сьогодні можуть бути наші власні «сліпі зони» в питаннях справедливості.
Незважаючи на цю кричущу невідповідність, до середини 1600-х років Амстердам повсюдно вважався найрозвиненішим містом на землі. Його багатонаціональне, багатоконфесійне населення мало найвищий в Європі дохід на душу населення. Тут був найжвавіший у світі порт, найпередовіші банківська та страхова системи, найбільша видавнича індустрія, а також провідні дослідження в галузі оптики, медицини, ботаніки та астрономії.
Амстердам став новою моделлю цивілізації, заснованої на розумі, торгівлі, толерантності та самоврядуванні. Сучасні свободи Амстердама не були відступом від християнської віри – вони були розквітом віри. Його комерційна енергія, політична толерантність і культурна творчість ґрунтувалися на богословському баченні: Бог панує над усім, кожна людина носить в собі Його образ, і кожна сфера життя має божественне призначення.
Однак що відбувається, коли ці свободи відриваються від основ віри? Це питання буде в центрі уваги наступного заходу «Geloof in Mokum», який відбудеться 29 червня і буде присвячений дослідженню 18-го сторіччя.
Чи знаєте ви людей, що розмовляють голландською мовою, яких можуть зацікавити ці події?
Ви вже переглянули це інтерв’ю?
До наступного тижня,
