Минулого тижня я приєднався до групи європейських лідерів «Молодь з місією», які прийшли на вкриту листям галявину неподалік міста Зволле – місце, яке голландці називають горою.
У Швейцарії гору Святої Агнеси (Sint Agnietenberg) не назвуть навіть пагорбом, але саме на цій «горі» була написана одна з найпопулярніших духовних книжок усіх часів.
Зволле ніколи не конкурував з Римом чи Афінами, Єрусалимом чи Константинополем, Парижем чи Лондоном як духовний чи культурний центр. Проте вже понад п’ять століть мільйони людей черпають духовну поживу з цієї книжки, яка вийшла у п’яти тисячах видань і перекладах на понад п’ятдесят мов.
Серед її пристрасних шанувальників були Ігнатій Лойола (засновник Ордену єзуїтів) та Джон Веслі (засновник методистського руху), колишній Генеральний секретар ООН Даґ Гаммаршельд та екс-президент Білл Клінтон, який, як кажуть, читав її задля «духової терапії» після історії з Монікою Левінські. Вінсент ван Гог писав своєму братові, що «ця книга надзвичайна». Примірник цієї книжки лежав біля ліжка Папи Івана Павла І, коли його знайшли мертвим всього через місяць після інавгурації в 1978 році.
Стоячи перед великим кам’яним пам’ятником у центрі цієї галявини, ми прочитали напис: «Тут жив Тома Кемпійський, який служив Господу і написав «Наслідування Христа», 1406-1471».
Майстерний переписувач
Тома народився близько 1380 року в Кемпені, між Крефельдом і Венло, неподалік німецько-нідерландського кордону. Як і багатьох інших хлопчиків з Рейнської області, його відправили до латинської школи в Девентері, що розташований трохи вище від Зволле по річці Ейссел. Будівля школи, де навчався Тома, а згодом Еразм Роттердамський і голландський папа Адріан VI, стоїть і сьогодні.
Перебуваючи в Девентері, Тома показав себе майстерним переписувачем. Пізніше він пішов до новоствореного монастиря на горі Святої Агнеси, де йому судилося провести майже все своє життя. Там він також переписав Біблію щонайменше чотири рази, один з п’ятитомників зберігається в Дармштадті.
Католики, протестанти і ліберали однаково відносять Тому і рух відродження, до якого він належав, до «Братів спільного життя». Брати (серед яких також були сестри) були ключовими фігурами у більш масштабному католицькому духовному і містичному русі XIV-XV століть в Нідерландах і Рейнській області, який називався Devotio Moderna.
Це був останній великий рух відродження, дозволений у самій Церкві-матері перед Реформацією. Брати прагнули повернутися до новозавітного християнства і способу життя, заснованого на простому наслідуванні Христа. Так би мовити, середньовічна версія WWJD («Як вчинив би Ісус»).
Вчення руху поширювалося торговими шляхами від північного Рейну до Франції та Швейцарії, а також до Польщі. Його акцент на залученні мирян та особистих стосунках з Христом допоміг підготувати Європу до Реформації. Лютер також відвідував школу цього руху в Магдебурзі. Усі двадцять монастирів, заснованих у дореформаційному Амстердамі, прийняли духовні традиції Братів і регулярно зверталися до книжки Томи у своїх літургіях.
Цегла й черепиця
Сьогодні від колишнього монастиря залишилася лише купа цегли та черепиці. Невеличка усипальниця, де колись була могила Томи, тепер перетворилася на велике кладовище на схилі «гори».
Разом ми читали вибрані довільно уривки з книжки «Про наслідування Христа» , яка зараз широко відома як збірка настанов, розмов, порад і висловлювань Devotio Moderna, авторство яких не завжди належать Томі.
Наприклад: «Без Дороги немає дороги; без Істини немає знання; без Життя немає життя».
І: «Судного дня нас запитають не про те, що ми читали, а про те, що ми робили».
Повернувшись у Зволле, ми завітали до старого кварталу колишнього ганзейського міста, де Брати відкрили свої школи. Тут, у скупченні 600-літніх шкільних будівель, розташованих за сучасною ратушею, Брати навчали близько тисячі учнів з ближніх і дальніх околиць – у містечку з населенням лише 5000 осіб. Їхній наголос на цінності навчання та важливості читання став достатньою причиною для лібералів заявити про свої претензії на їхню спадщину. У пізньому середньовіччі вплив Братів підніс Зволле і Девентер, перетворивши їх на інтелектуальну вісь Північної Європи.
Саме тут, у цьому кварталі Зволле, новатор-освітянин Йоганнес Целе розробив модель школи, відому як «гімназія» або «коледж», з радикальними інноваціями, такими як розподіл учнів по класах відповідно до віку, проведення іспитів, а також наставницька робота старших учнів з молодшими. На думку Целе, освіта – це насамперед норми і цінності, а не факти і цифри.
Зробивши групову світлину на на тлі нещодавно намальованої фрески з зображеням Томи, ми поїхали з міста, де рух, який був активним понад п’ять століть тому, кинув нам виклик: жити радикальним життям, наслідуючи Христа.
До наступного тижня,
