«Суспільство, яке ставить рівність вище за свободу, не отримає ні того, ні іншого. Суспільство, яке ставить свободу вище за рівність, отримає високий ступінь обох».
Однією з тенденцій змін у європейському суспільстві сьогодні є те, що свобода совісті, слова та віросповідання витісняється законами проти «розпалювання ворожнечі» та «дискримінації». Закони про рівність обмежують свободу християнських шкіл, організацій та підприємств. Демонстрація хрестів та інших символів віри в публічному просторі все частіше піддається цензурі. Скасовуються права на свободу совісті для віруючих в медичних професіях і на державній службі.
Під час «Літньої школи європейських студій», що проходила минулого тижня в Амстердамі, ми спробували проаналізувати ці та інші дивні зміни в сучасному суспільстві, аби зрозуміти, що відбувається у сферах соціальних цінностей, законів, клімату, демографії, економіки та політики ідентичності.
Наведена вище цитата спливла у ході дискусій щодо тенденції європейських судів ухвалювати рішення на користь «рівних прав» і «недискримінації» у гендерних питаннях, а не на користь свободи совісті та віросповідання. Це слова Мілтона Фрідмана, одного з найвпливовіших економістів минулого століття, який говорив про рівність і свободу в системі вільного підприємництва. Це твердження набуває нової актуальності в контексті нетерпимості секулярного суспільства до відкритого вираження віри в публічному просторі.
Професор Еверт Ван де Полл вів нашу дискусію, взявши за основу статтю «Death by a thousand cuts» («Смерть від тисячі порізів»), надруковану в міжнародному журналі «Свобода релігії». У статті робиться висновок про те, що нетерпимість до релігії широко поширюється на Заході й стає дедалі сильнішою.
Серед політиків, журналістів, науковців та суддів спостерігається високий рівень релігійної неграмотності, що породжує нерозуміння релігії і призводить до того, що політика, судові рішення, публічна інформація та громадська думка є недостатньо обґрунтованими.
Політику ідентичності, що впливає на державну політику та судові справи, просувають: 1) класичні секуляристи, які виступають за виключення релігії з громадського життя 2) феміністки, які лобіюють соціальну та політичну емансипацію жінок від релігійних догм та інституцій, і 3) групи захисту прав меншин, які домагаються прав та визнання безмежного спектру гендерних альтернатив.
Зміна законів
Християни прагнуть захищати вразливі верстви населення, але вони поділяють загальне занепокоєння, коли права меншин ставляться вище за інші фундаментальні права. Зростання тиску, який змушує відповідати новим соціальним нормам, що постійно змінюються і ґрунтуються на суб’єктивних емоціях, нівелює прояви традиційної християнської етики та моралі. Християни вважають за краще мовчати, ніж відстоювати свободу віросповідання і совісті.
Зміна законів формує громадську думку, посилюючи нетерпимість до тих, хто виступає проти такого законодавства. Гучні судові справи спрямовані на створення прецеденту. Кондитери з Північної Ірландії, які відмовилися прийняти замовлення на виготовлення торта з написом «Підтримаємо одностатеві шлюби», зазнали загального осуду за дискримінацію і нетерпимість. Однак унаслідок чотирирічної судової тяганини у 2018 р. кондитери виграли справу у Верховному суді Великої Британії, який визнав їхні дії законними.
Ще одна гучна справа про «розпалювання ненависті» була порушена проти Пяйві Рясанен, колишньої міністерки внутрішніх справ Фінляндії (фото вгорі агентства REUTERS/SCANPIX), та лютеранського єпископа Юхани Похйоли, яких у 2019 році звинуватили у «розпалюванні ненависті» за те, що вони публічно ділилися своїми релігійними переконаннями. Звинувачення підпадають під статтю «воєнні злочини і злочини проти людяності» кримінального кодексу Фінляндії. Звинувачення передбачають штрафи в десятки тисяч євро і навіть можливість дворічного тюремного ув’язнення. Рясанен, член Фінської лютеранської церкви, у своєму твіті висловив незгоду з тим, що церква спонсорує «Pride 2019», супроводивши допис зображенням біблійних віршів з першого розділу Послання до римлян.
Одностайне виправдання
Попри одностайне виправдання в Окружному суді Гельсінкі у 2022 році, обвинувачення оскаржило рішення про невинуватість, пославшись на те, що суд дійшов «неправильного» висновку. Цього тижня їхню справу буде знову розглянуто в Апеляційному суді Гельсінкі.
У міру секуляризації та дехристиянізації Європи нетерпимість до християн, найімовірніше, посилюватиметься. Однак у кримінальних справах більшість судів ухвалюють рішення на користь свободи віросповідання християн. У цивільних же справах, що стосуються, наприклад, питань освіти або працевлаштування, свобода релігії часто програє, оскільки судові рішення включають суб’єктивну інтерпретацію.
Ціла низка організацій – від Європейського центру права і правосуддя (European Centre for Law and Justice) та Скандинавських адвокатів з прав людини (Scandanavian Human Rights Lawyers), які брали участь у цьогорічному Форумі Європи в Стокгольмі, до брюссельського офісу Європейського Євангелічного Альянсу (European Evangelical Alliance) – взаємодіють з європейськими судами та інституціями. Проте християнська спільнота в цілому повинна усвідомити інтенсивність і темпи поширення секуляристської нетерпимості. Політики, державні службовці (включно з поліцією) та судді повинні бути освіченими в питаннях релігії, щоб зрозуміти, що релігія не обов’язково є насильницькою; що відділення церкви від держави не порушується вираженням релігійних поглядів; і що відкрите суспільство повинно залишати місце для відмови від військової служби з міркувань совісті та розумного пристосування до глибоких переконань.
Бо на кону свобода нашого європейського суспільства.
До наступного тижня,
