Як високо ми цінуємо незалежність свого народу?
Більшість з нас у західних країнах приймають незалежність як належне. Ми ніколи не знали нічого іншого.
Але завтра українці з глибокою вдячністю відзначатимуть 34-ту річницю виходу зі складу Радянського Союзу. Вдячністю Богу та своїм близьким, які віддали життя за те, щоб їхня країна була вільною від зовнішнього панування, пригнічення та спроб знищення.
Протягом більшої частини своєї історії Україна існувала під владою інших держав – Польської, Литовської, Австрійської, Османської і, що було найважчим, російської імперії. Незалежність для українців означає відвоювання права голосу, ідентичності та права самостійно визначати свою долю.
З 1991 року день 24 серпня став великим святом. У церквах по всій країні українці будуть дякувати Богові за свою важко здобуту свободу і просити Його захисту від агресора. Вони також звернулися до релігійних громад усього світу з закликом підтримати їх молитвами, як подячними, так і прохальними. Lausanne Europe, 24-7 Prayer та Європейський євангельський альянс – серед багатьох релігійних рухів, які підтримали цей заклик.
Завтра в Софійському соборі в Києві президент Зеленський розпочне 24-годинний молитовний ланцюг, який завершиться в понеділок вранці його виступом на Національному молитовному сніданку. Невдовзі після початку повномасштабного російського вторгнення, 1276 днів тому, з цього собору президент повів свій народ у молитві, яку ми раніше представили як чудовий зразок для наших власних молитов.
Я пишу ці рядки, прямуючи до Києва на Молитовний сніданок. Останній раз я відвідував Україну ще до епідемії COVID. Тоді ми могли долетіти з Амстердама до Києва менш ніж за три години. Ця ж подорож триватиме три дні – поїздом, літаком, автобусом і автомобілем.
«Катастрофа»?
Для Кремля, однак, ця дата символізує «найбільшу катастрофу двадцятого століття» – розпад радянської імперії. Владімір Путін не зупиниться, поки не відновить «рускій мір», тобто «історичне право» Росії на домінування над своїми сусідами.
Тож його розмови про «мир» на цьому етапі – це просто намагання виграти час, щоб підготуватися до наступної спроби «відновити законний порядок». Цього тижня видання Kyiv Independent опублікувало докази путінських планів перетворити окуповані території України на мілітаризовану зону, яка стане плацдармом для досягнення його цілей.
Впродовж століть родючі землі України – так званої «житниці Європи» – були одночасно благословенням і прокляттям. Вони приваблювали імперії, які прагнули встановити контроль над її ресурсами та торговими шляхами, про що я писав протягом останніх тижнів.
З кінця 18 століття Росія прагнула не тільки правити Україною, а й придушити її національну свідомість. Українська мова, література та історія були заборонені або переписані відповідно до російських наративів. Українській ідентичності дозволяли існувати лише у вигляді фольклору, але не як силі, здатній формувати культуру чи державу.
За радянської влади придушення стали ще жорстокішими. Організований Сталіним Голодомор 1932–1933 років, що забрав життя мільйонів українців, був не лише побічним ефектом колективізації, а насамперед свідомою спробою зламати опір українців. Українських церковних діячів, інтелігенцію і митців піддавали репресіям. Радянський проект мав на меті зробити Україну невід’ємною частиною «великої Росії», знищивши її незалежні традиції.
Навіть ставши радянською республікою, Україна не була вільною. Її кордони, економіка та керівництво визначалися в Москві. Так звана незалежність Української РСР була фікцією, маскою для російського імперського контролю.
Відновлення
Проголошення незалежності у 1991 році було чином відновлення. Це означало, що українці, яким довго говорили, що вони лише «малороси», могли відкрито заявити: «Ми – самостійний народ».
Повернення незалежності дозволило відродити українську мову, що колись була придушена, але тепер має ключову роль в житті народу. Це дало поштовх до переосмислення української історії – не як додатку до минулого Росії, а як історії незламного народу з власними героями, мучениками та культурою.
Повернення незалежності також означало духовне відродження. З 1991 року повернулася свобода віросповідання, а в 2019 році Українська православна церква отримала автокефалію, що символізує релігійну незалежність так само, як і політичну. На відміну від Росії, тут існує свобода для всіх конфесій, за винятком обмежень, накладених на Українську православну церкву московського патріархату.
Незалежність також передбачає відповідальність. Свобода є крихкою, її легко втратити через розбрат, корупцію чи байдужість. Справжня суверенність вимагає не тільки протистояння зовнішньому пануванню, а й створення інститутів, які служать народу, дотримуються верховенства права, захищають меншини та гарантують незалежність не тільки елітам, а кожному громадянину.
Незалежність України є посланням для інших колишніх республік Радянського Союзу та для всього світу. Вона проголошує, що будь-який народ, хоч би як часто його пригнічували, має право на існування, право розмовляти своєю мовою, пам’ятати своє минуле і формувати своє майбутнє. Мужність України закликає нас усіх не сприймати незалежність як належне, а усвідомлювати її ціну і цінність.
Молитва має силу змінювати серця, долі, і навіть хід історії. Ми просимо вас і вашу церкву молитися про:
- справедливий і довготривалий мир – щоб Бог зупинив війну і світло перемогло темряву
- захист християн на окупованих територіях і усіх тих, хто служить в умовах переслідувань
- повернення викрадених дітей і зцілення травмованих сімей
- розраду для тих, хто втратив близьких та рідних, за емоційне та духовне відновлення
- захист українських міст, сіл та людей від бомбардувань
- міжнародну підтримку – щоб світ не втомився стояти з Україною в боротьбі зі злом
- мудрість і сміливість світових лідерів у боротьбі з диктаторською коаліцією зла
Ці молитовні пункти можуть слугувати нам путівником у нашій спільній з українцями молитві за майбутнє їхнього народу.
До наступного тижня,
