У цей сезон Адвенту слова Магніфікату набувають особливого значення на тлі путінської війни в Україні:
«Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!» (від Луки 1:52-53)
Як і слова Ісаї 9, процитовані в Євангелії від Матвія, 4:
«Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло».
Внаслідок російських ракетних обстрілів українці занурилися в пітьму. Їхні інженери творять чудеса, щоб відновити електропостачання. Щоденні повідомлення від наших колег по МзМ з усієї країни, включно з нещодавно звільненими східними регіонами Донбасу, свідчать про зміцнення рішучості не піддаватися темряві та відчаю, незважаючи на брак електроенергії. І багато хто «бачить світло».
Джеймс, який щойно повернувся з Харкова та інших населених пунктів східного регіону, куди він вирушив уперше після російської окупації, сказав, що не міг стримати сліз, коли слухав розповіді селян. Він та його команда не знали, чого очікувати від поїздки до щойно звільненого регіону: чи будуть люди агресивно вимагати їжу, чи гніватимуться на Бога. Те, що вони побачили, не тільки роздирало їхні серця, наповнюючи сумом та болем, але й надихало й зворушувало. Коли вони розвозили коробки з допомогою, рубали дрова, лагодили вікна та покрівлі, селяни, яких вони зустрічали, раділи харчам, але також готові були стояти в снігопад, на холодному вітрі та слухати Євангеліє, яким ділиться команда.
Сірі й сумні обличчя світлішали, в очах з’являлися сльози, коли люди слухали звістку про Ісуса. «Ми бачили щиру радість, – написав Джеймс. – Багато хто дякував нам за те, що ми приїхали до їхніх маленьких сіл, що не забули про них». І хоча інші також привозили їм продукти раніше, ніхто не приносив звістку про Ісуса, сказали нам люди, додавши: «Будь ласка, приїздіть знову, і вам не потрібно привозити нам їжу».
Джеймс підрахував, що загалом понад чотириста людей відгукнулися на світло Євангелія під час тієї поїздки, коли внаслідок прильоту семи російських ракет неподалік їхнього автобуса раптово пролунали сильні вибухи і здійнялися хмари диму.
Внутрішній компас
Тим часом у Брюсселі, на молитовному сніданку Європейського Парламенту минулого тижня, який я відвідав, основний доповідач, звертаючись до 480 присутніх політиків і християнських лідерів, сказав, що «в такі темні часи, як ці, легко забути про подяку. А надія може здатися наївністю. Але ми не повинні, ми не можемо впадати у відчай».
Не ті слова, які можна було б очікувати почути від заступника Генерального секретаря НАТО. Проте румун Мірча Джоане говорив з особистого досвіду: він виріс за комунізму, «коли не було ні прав, ні свободи, коли правителі обирали самі себе, а опозиція зустрічалася з жорстокістю й варварством».
«Але ми вистояли, – вів далі він. – Навіть у найтемніші дні нас не полишала надія. Ми сподівалися, що одного дня станемо вільними. Вільними вибирати. Думати. Говорити».
Джоане процитував Псалом 100: «Бо добрий Господь, Його милість навіки, а вірність Його з роду в рід!». «Його любов стійко переносить часи добрі і злі, – додав він. – Мир і війну. Свободу та утиски. Я знаю, що це правда. День, на який ми сподівалися, настав. Стіна впала, і комунізм теж. У нас з’явилися нові можливості, і ми ними скористалися. Демократія, членство в НАТО та Європейському Союзі».
«Саме під час війни найважче побачити світло. Але саме тоді ми повинні покладатися на наш внутрішній компас, який поведе нас правильним шляхом. Коли ми повинні об’єднатися, проявити солідарність і максимально спертися на нашу віру. Нашу віру в те, що добро переможе, що свобода переможе, що одного дня Україна переможе».
Принести світло
«Ми не відступимо. Бо якщо ми це зробимо, то президент Путін та інші авторитарні лідери засвоять, що вони можуть досягати своїх цілей за допомогою агресії та насильства. Вони отримають стимул знову застосувати силу, що зробить наш світ ще більш небезпечним. Цього не можна допустити».
Після його виступу українська делегація вручила високопосадовцю НАТО та керівництву молитовного сніданку синьо-жовті національні прапори, підписані воїнами на східному фронті (див. фото).
Цього тижня в Парижі на заході «Підтримаймо Україну» президент Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн оголосила про плани надіслати 30 мільйонів світлодіодних лампочок «буквально, щоб принести світло в Україну». За її словами, ці лампочки на 88% ефективніші за лампочки старого зразка, і дозволяють економити електроенергію, еквівалентну річному виробництву однієї атомної електростанції. Вона зазначила, що на сьогоднішній день ЄС також мобілізував в Україну близько 800 електрогенераторів.
На знак подальшої солідарності з Україною Європейський парламент переважною більшістю голосів проголосував у четвер у Страсбурзі за визнання голоду, спричиненого радянським режимом у 1932-1933 роках, відомого як Голодомор, геноцидом (див. Щотижневе слово/3 грудня). Депутати Європарламенту висловили жаль з приводу того, що через 90 років «Росія знову вчиняє жахливі злочини проти українського народу, такі як цілеспрямоване знищення цивільної енергетичної інфраструктури України взимку».
До наступного тижня,
