Як ми прагнемо різдвяного настрою та затишку, коли наближається зимове сонцестояння, а ночі стають все темнішими і довшими!
Новини також видаються дедалі похмурішими та більш депресивними. В емоційному плані цей тиждень був справжніми американськими гірками. У Палестині, де народився Ісус Христос, не видно миру, оскільки ХАМАС продовжує утримувати 132 заручників, захоплених під час жорстокого нападу 7 жовтня. Зростають жертви серед цивільного населення, а перед ізраїльською армією стоїть диявольська проблема – викорчувати глибоко вкорінену терористичну організацію, яка фінансується як з Москви, так і з Брюсселя.
Цього тижня Владімір Путін заявив, що в Україні не буде миру доти, доки він не досягне своїх цілей повної перемоги: «денацифікації», демілітаризації та повної капітуляції перед його авторитарною диктатурою. Перед обличчям республіканської опозиції Джо Байден цього тижня пом’якшив свою обіцянку підтримувати Україну «стільки, скільки буде потрібно» до «стільки, скільки ми зможемо». Перспективи другого терміну для колишнього президента, який каже, що вірить Путіну більше, ніж власним спецслужбам, дивним чином не турбують багатьох американських прихильників, зокрема численних християн, але викликають жах у більшості європейських владних коридорів.
Але не в кабінетах Віктора Орбана, який виступає проти вступу України до ЄС і надання вкрай необхідної фінансової підтримки з боку ЄС для цієї багатостраждальної країни. І не в кабінетах нового спікера голландського парламенту, ультраправого Мартіна Босмана, та його боса Герта Вілдерса, чия партія здобула більшість місць на нещодавніх виборах у Нідерландах.
Не втрачаю надії
Вам не хочеться читати ці новини так само, як і мені писати про них. Але ми не можемо ховатися від реальності. Байдужість і невігластво людей з добрими намірами дозволяє людям з небезпечними ідеями прийти до влади. Як написав цього тижня Тімоті Гартон Еш, майбутнє Європи стоїть на кону. Що ми оберемо – диктатуру чи демократію?
Можливо, я не дуже оптимістично дивлюся на найближче майбутнє, але не втрачаю надії. Незважаючи на темряву і морок, є промені світла.
Цього тижня були і хороші новини. Конференція ООН з питань зміни клімату (COP28) ухвалила угоду, яка закликає всі країни відмовитися від використання викопних видів палива. Дональд Туск повернувся на посаду прем’єр-міністра Польщі і має намір знешкодити руйнівний вплив на демократію восьми років правління правої партії «Право і справедливість» (PiS). А в Брюсселі, незважаючи на рішучий опір Орбана, Рада ЄС вирішила розпочати переговори про вступ до ЄС з Україною та Молдовою.
Однак, зрештою, наша надія не на наших політичних чи військових лідерів. Могутня різдвяна звістка про світло посеред темряви полягає в тому, що беззахисне немовля з Вифлеєму було ніким іншим, як Богом у плоті, творцем і володарем усього творіння і всіх створінь. Одного дня Він повернеться, щоб звести баланс в історії.
На жаль, святковий натовп не помічає, що саме це символізують зірки, свічки та різдвяні вогні: сповнення пророчих слів Ісаї, Міхея та інших, навіть язичницького пророка Валаама. Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить. Немовля назвуть Отцем Вічності, Князем миру. Дитя народиться у Вифлеємі. Зійде зоря від Якова…
Точки світла
Голландський художник Рембрандт ван Рейн був майстром техніки «кьяроскуро». Протиставляючи світле і темне, він розповідав історію Різдва. У його гравюрах, що зображують нічні різдвяні сцени, світло, яке розсіює темряву, – світло місяця, лампи, свічки, зірок – було метафорою Світла, що приходить у світ, щоб врятувати, відновити, зцілити і відкупити. Рембрандт присвятив більшу частину своєї кар’єри зображенню сцен народження Христа в гравюрах, а також олійними фарбами та олівцем. Один із найталановитіших майстрів гравюри всіх часів, він експериментував із технікою та матеріалами, щоб збільшити інтенсивність точок світла у своїх нічних сюжетах.
На картині «Ангел, що з’явився пастухам» (The Angel appearing to the Shepherds, 1634) зображено ніч, осяяну сяйвом небесного світла, коли ангел каже переляканим пастухам, щоб вони не боялися, бо народилося Дитятко, яке є Христос Господь.
Джерелом світла в картині «Поклоніння пастухів» (The Adoration of the Shepherds: a night piece, бл. 1652 р.) є світильник, який вихоплює з темряви погляди пастухів, зосереджені на освітлених обличчях Марії та Ісуса (вгорі).
Інші гравюри зображують Святе Сімейство (Holy Family), розповідають про втечу до Єгипту (The flight to Egypt) та Принесення до Храму (the Presentation in the Temple), коли Симеон дякує Богові за прихід Світла до язичників.
«Зірка мудреців» (The star of the kings, бл. 1651 р.), хоч і не є різдвяною сценою, зображує святкування трьох мудреців на вулицях Амстердама, коли діти ходили колядувати з паперовим ліхтариком у формі зірки.
Кожного разу, коли бачимо різдвяну зірку в ці темні дні, ми можемо надихатися тим, що Світло для язичників дійсно прийшло, світло, яке світить у темряві і не може погаснути (Ів. 1:5).
Рембрандт закликає нас цього Різдва не втрачати надію, радіти і не боятися, незважаючи на темряву навколо.
До наступного тижня,
