Щотижневе Слово

У минулому випуску « Щотижневого слова» я обіцяв – тим, хто зацікавився, – надати посилання та короткий виклад праць двох митрополитів Української Греко-Католицької Церкви, Андрея Шептицького (1865-1944) та Святослава Шевчука (нар. 1970р).

1. Коротка історія Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ)

• Початок (10–11 століття): християнство прийшло до Київської  Русі у 988 році під впливом Візантії. Після Великої схизми (1054) більша частина регіону перейшла до східного православ’я.

• Брестська унія (1596): група єпископів Речі Посполитої погодилася на повне приєднання до Риму, зберігши при цьому візантійський обряд, літургію та дозвіл духовенству одружуватися. Так була створена Українська греко-католицька церква.

• Утиски за часів царського та радянського правління: У Російській імперії УГКЦ була заборонена і примусово переведена в православ’я. За часів Сталіна (1946) Церква була заборонена після сфальшованого собору у Львові і поглинена російською православною церквою. Вона пережила не одне десятиліття вигнання і підпілля.

• Відродження після 1989 року: З розвалом Радянського Союзу УГКЦ відкрито відновила свою діяльність, повертаючи парафії, будуючи семінарії та стаючи ключовою силою в релігійній та національній ідентичності України, особливо на заході держави.

• Сьогодні: УГКЦ є найбільшою Східною католицькою церквою, що перебуває в єдності з Римом, очолюваною Верховним Архієпископом Святославом Шевчуком, з осідком у Києві.

Позиція щодо поточної російської агресії (що триває з 2014 року, посилилася в 2022 році)

• Рішуче засудження вторгнення: Керівництво УГКЦ послідовно називає війну Росії проти України несправедливою та агресивною. Патріарх Шевчук назвав її «злочином проти Бога і людства».
• Захист людської гідності та свободи: Церква наголошує на праві України на суверенітет, самовизначення та незалежність. Вона пов’язує агресію Росії з імперським гнобленням, яке сягає корінням у минулі століття.
• Пастирська та гуманітарна роль: УГКЦ надає допомогу біженцям, переміщеним сім’ям та сім’ям військовослужбовців, керуючи мережею гуманітарної допомоги.
• Діалог з Римом: Хоча Папа Франциск іноді виявляв обережність у своїх висловлюваннях щодо Росії, УГКЦ наполягала на тому, щоб Ватикан більш рішуче засудив російську агресію. Шевчук наголосив, що «у діалозі не можна бути байдужим до криків жертв».
• Духовне формулювання: Церква представляє боротьбу України не тільки як політичну, але й як моральну і навіть духовну битву – світло проти темряви, правда проти брехні, свобода проти поневолення.

Якщо стисло:

Українська Греко-Католицька Церква виникла в єдності з Римом, але була сформована під впливом століть переслідувань за московського правління. Нині вона є однією з найактивніших церков, що засуджують війну Росії, рішуче підтримуючи український народ як духовно, так і на практиці.

II.  Андрей Шептицький (1865-1944): «Як упорядкувати свій дім»  – посібник для окремих осіб, сімей та для націєтворення, підручник з публічного богослов’я.

Шептицький був одним із найвпливовіших церковних діячів в сучасній історії України. Він обіймав посаду митрополита Української греко-католицької церкви (1901–1944), що робило його духовним лідером мільйонів католиків східного обряду в Галичині (яка тоді перебувала під владою Австро-Угорщини, пізніше Польщі, а насамкінець Радянського Союзу/нацистів).

Шептицький був не тільки релігійним лідером, але й державним діячем. Він: 

 «Як упорядкувати свій дім»

Одна з коротких, але потужних пастирських праць Шептицького (приблизно 1900–1910 рр.) містить настанови для окремих осіб, сімей та нації. Її головне послання є як практичним, так і духовним:

1. Почніть з внутрішнього життя. «Упорядкувати свій дім» означає насамперед привести в гармонію свою душу, сумління і стосунки з Богом. Без особистої моральної дисципліни зовнішній порядок руйнується.
2. Сім’я як основа. Він підкреслив, що сім’я є «домашньою церквою». Порядок у суспільстві починається з порядку в родині: взаємна повага між чоловіком і дружиною, відповідальне батьківство, турбота про виховання і освіту дітей, тверезість і сумлінна праця.
3. Моральна економіка. Шептицький застерігав від марнотратства, нечесності та жадібності. Він закликав жити відповідно до своїх статків, практикувати щедрість і відкидати корупцію – цінності, які були надзвичайно важливими для українських селян і містян, які прагнули незалежності від іноземних держав.
4. Соціальна відповідальність. Він поширив метафору «дому» на всю українську націю. Народ може процвітати лише тоді, коли він стоїть на засадах справедливості, солідарності, правді та вірі. Безлад, розбрат та егоїзм роблять національний «дім» вразливим до руйнування.
5. Віра як наріжний камінь. Для Шептицького справжній порядок в особистому, сімейному та суспільному житті неможливий без духовного фундаменту, закладеного в Христі.

Послання в контексті

Шептицький написав цей текст у час, коли українці були політично пригноблені та соціально роздроблені. Його послання було таким:

• Не чекайте на політичну незалежність чи  допомогу іноземних держав для «виправлення» ситуації.
• Відродження починається з вас, вашої родини, вашого дому та вашої громади.
• Нація, яка наводить лад у своєму моральному та духовному «домі», є стійкою та готовою до свободи.

Це вчення згадують в Україні, особливо під час криз, як заклик до морального самозаглиблення та відповідального державотворення.

1. Стислий витяг з тексту Шептицького «Як упорядкувати свій дім»:

Тон Шептицького є прямим, пастирським, а настанови практичними, написаними для звичайних сімей та домогосподарств. Кілька ключових рядків та їх значення:

Або більш сучасною мовою:

Якби митрополит Шептицький звертався до українців (чи до будь-кого) у 21 столітті, його заклик звучав би приблизно так:

• Почніть з себе. Якщо ваше серце сповнене образи, нечесності або байдужості, жодна реформа, уряд чи іноземна підтримка не зможуть принести тривалого миру. Особиста чесність є першоосновою відродження.
• Зміцнюйте сім’ї. Нація сильна настільки, наскільки сильні її сім’ї. Будуйте стосунки, засновані на довірі та вірності. Протидійте залежностям, насильству та егоїзму. Створюйте домівки, де панує повага, де діти вчаться істини, віри та відповідальності.
• Господарюйте  сумлінно. Використовуйте ресурси розумно. Відмовтеся від корупції, обхідних шляхів та культури жадібності та користолюбства. Живіть просто, давайте щедро і працюйте старанно.
• Виховуйте молодь у доброчесності. Справжня свобода залежить не тільки від військової оборони чи політичної незалежності, а й від виховання дітей, які знають істину, гідність і вміють служити.
• Сприймайте націю як спільний дім. Так само, як безлад руйнує дім, розбрат і ненависть руйнують країну. Будуйте суспільство на справедливості, солідарності та моральній відповідальності.
• Все ґрунтуйте на вірі. Людських сил недостатньо; тільки з Божим керівництвом сім’ї та народи можуть вистояти у випробуваннях.

Отже, суть вчення Шептицького: трансформація нації починається з трансформації особистості та сім’ї. Якщо кожна родина буде місцем доброчесності, любові та віри, то вся країна буде процвітати.

На жаль, я не зміг знайти в інтернеті книгу Шептицького ні англійською, ні українською мовою.

III. Святослав Шевчук (нар. 1970 р.)

23 березня 2011 року був обраний Верховним архієпископом Української греко-католицької Церкви

14 травня 2024 року Українська греко-гатолицька церква опублікувала підписане ним «Послання Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні щодо війни та справедливого миру в контексті нових ідеологій», в якому наголошується на необхідності витривалості та активних учинків любові для досягнення тривалого та справедливого миру. Повний текст послання можна прочитати тут,  тут, а нижче наведено його короткий зміст.

• У листі підкреслюється важливість розуміння моральних і духовних засад, які визначають дії під час війни і на яких можна побудувати справедливий мир.
• Війна Росії проти України ставить нові виклики та проблеми перед багатовіковою традицією розуміння миру та війни, і часто супроводжується нерозумінням глибини та серйозності подій.
• Цей лист має на меті допомогти українському народу стати мудрішим і сильнішим, збагатившись давньою християнською думкою про мир і війну, а також сприяти кращому розумінню міжнародною спільнотою викликів сьогодення
• Коріння війни Росії проти України сягає минулого століття, або й ще давніших часів, і лежить у тоталітаризмі, який нехтує свободою та гідністю людини.
• У листі наголошується на необхідності розглянути християнське вчення про мир і війну у світлі сучасного українського досвіду, щоб принести бажані плоди та освітити прагнення і зусилля істиною Євангелія.

Ось деякі уривки:

 «Рятуйте пригнобленого з руки гнобителя»(Єремії 22:3)

Послання Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні щодо війни та справедливого миру в контексті нових ідеологій

Його спасіння близьке до тих, що Його бояться,
щоб слава Його перебувала в краю нашім (Пс. 85:10).

Дорогі в Христі

Вступ

1. Вже десять років ми живемо в умовах війни, а з них два роки Україна занурена в полум’я визвольної війни від повномасштабного нападу російського агресора. Час війни – надзвичайно болісний і жорстокий: вона завдає незліченних травм кожній людині та всьому суспільству. Щодня ми отримуємо трагічні звістки про загибель українців; багато хто вже втратив рідних і друзів; ми стаємо свідками руйнування того, що є для нас найдорожчим, – нашої Батьківщини, нашого сімейного добробуту, нашого щастя, наших мрій. У таких обставинах дуже зрозумілою є схильність людини цілковито віддатися емоціям: поринути у відчай та безнадію або ж дозволити ненависті запанувати в душі. Ці почуття, розпач і ненависть, поневолюють нас й уражують нашу гідність, яку дарував нам Творець. Такі настрої багатьох українців добре передані словами псалмоспівця Давида: «Душа моя – стривожена надміру. Ти ж, Господи, – докіль?» (Пс. 6:4); «Доки мій ворог буде зноситись надо мною? Зглянься і вислухай мене, о Господи, мій Боже!» (Пс. 13:4). Водночас якась частина суспільства байдужіє: деякі люди, яких війна заторкнула, може, менше, ніж багатьох інших, намагаються її не помічати, ніби забути про неї. За такою позицією може ховатися як психологічний механізм самозахисту, так і моральна хвороба збайдужіння.

2. Передусім варто нам усвідомити, що для перемоги в боротьбі з таким підступним ворогом потрібна витривалість. Вона не має нічого спільного з байдужістю чи відмежування від того, чим живе країна і народ. Навпаки, витривалість завжди пов’язана з активністю, із жертовною любов’ю, яка готова до служіння впродовж тривалого періоду: «За витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий» (Як. 1:4). Короткочасним вибухом почуттів або ентузіазму не можна здолати довгу дистанцію, яка потребує виснажливих зусиль. Недарма митрополит Андрей Шептицький переконував молодь: «Не зривами однієї хвилини, лише безупинним напруженням і безупинними жертвами аж до крові та смерті багатьох поколінь двигається народ» [1]

3. Чітке розуміння моральних і духовних засад, якими ми керуємося в наших діях під час війни і на яких будуватимемо наше майбутнє після її закінчення і досягнення справедливого миру, є конче потрібним, щоб наші витривалі зусилля були цілеспрямованим рухом до омріяної перемоги. Християнство загалом і соціальне вчення католицької церкви зокрема мають тривалу традицію богословської та філософської думки про мир та війну, яка є слушною в теперішніх умовах нашої країни. Отже, наша мета – поділитися з українським суспільством і всіма людьми доброї волі актуальною часткою цих скарбів.

4. Війна Росії проти України ставить перед багатовіковою християнською традицією розуміння миру та війни нові виклики та проблеми. На міжнародній арені ми бачимо підтримку нашої держави, але водночас зіштовхуємося із браком розуміння всієї глибини та серйозності подій, зі сподіваннями на легке вирішення конфлікту. Інколи чуємо надто поспішні заклики до миру, який, на жаль, не завжди пов’язують із належною вимогою справедливості. «Рану народу мого лікують легковажно, кажучи: мир! Мир! – а миру немає», – кличе пророк Єремія до нашого сумління (6:14). Тож християнське вчення про мир та війну варто розглядати в контексті сучасного українського досвіду, щоб воно принесло нам бажані плоди й освітило євангельською правдою наші прагнення та зусилля. Це послання має на меті, з одного боку, допомогти нашим людям стати розсудливішими і міцнішими, збагатившись давньою християнською думкою про мир та війну, а з іншого – сприяти кращому розумінню міжнародною спільнотою викликів сьогодення і місця України та українців на духовій мапі сучасного світу.

I. Причини й витоки сучасної російської війни проти України

5. Неможливо збагнути причини війни Росії проти України і знайти належні духовні засоби задля перемоги й досягнення справедливого миру без розуміння ширшого тла сучасних подій, без усвідомлення основних принципів соціальної справедливості як суспільних відносин всередині кожної правової держави, так і міжнародних стосунків та підвалин міжнародного права. Корені того, що відбувається сьогодні, сягають принаймні минулого століття, чи навіть значно давнішого періоду.

8. Великою помилкою вільного світу після колапсу комуністичного блоку стало те, що від пострадянської Росії, яку було визнано правонаступницею Радянського Союзу, демократичні країни не вимагали повного засудження злочинів комуністичного періоду і не змусили нових російських правителів забезпечити декомунізацію, люстрацію та очищення їхньої держави від наслідків тоталітаризму. В Росії не було зроблено нічого подібного до того, що відбулося в Німеччині після Другої світової війни. Далося взнаки мислення, зосереджене не на духовних цінностях, а на економіці: багатьом у світі здавалося, що процес демократизації в Росії відбуватиметься ніби сам собою – за умови розвитку приватного підприємництва, посилення економічних важелів і торгівлі з країнами вільного світу. 

ІІ. Від «русского міра» до «рашизму» – шлях деградації держави-агресорки

12. З того, що було сказано про сучасний російський гібридний тоталітаризм, випливає і його характерне ставлення до релігії й Церкви. Православ’ям у його московській формі намагаються сьогодні в Росії заповнити той ідеологічний вакуум, що виник унаслідок падіння комунізму, розглядаючи релігію як засіб зміцнення державної влади і перетворюючи її на політичний інструмент. 

15. Для християн усього світу важливо, що доктрина «русского міра» була засуджена численними представниками самої православної спільноти. Зокрема, група з майже 350 православних богословів світу назвала її єрессю і «мерзенним вченням, що не має виправдання»

Висновок

61. Як нині мають діяти християни в усьому світі? Передусім потрібно усвідомити глобальність нинішньої загрози та утверджувати і розвивати силу справедливого міжнародного права. Хибною є переконаність частини світових суспільств, що ця війна є суто локальним конфліктом між двома народами, а тому, примиривши їх, можна буде повернутися до звичного комфорту. Сьогодні під загрозою – всі засади людської цивілізації.

67. «Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки» (Євр. 13: 8). Господь хоче, щоб Його учні тепер були такими, як і на початку християнства, – відважними у вірності правді; щоб не закривали очей на страхітливу несправедливість, прагнучи отримати економічний зиск і забезпечити собі спокій. Життя Ісуса – Його навчання та діяння – є прикладом і благодатним світлом для нас, як бути справжніми людьми, що створені на образ і подобу Бога та носять у собі миротворчу силу Святого Духа. Вони свідчать про Його мудре і справедливе правління у світі. Цей приклад є настільки чистим і зрозумілим, що його не можуть замінити жодні кон’юнктурні дипломатії чи політики, які не зважають на гідність і права поодиноких людей і кожного народу.

Благословення Господнє нехай буде на вас!

Від імені Архиєрейського Синоду
Української Греко-Католицької Церкви
в Україні

† СВЯТОСЛАВ

До наступного тижня,