«Без справедливості, – писав Августин у своїй праці «Про град Божий», – що таке держави, як не великі банди злочинців?»
Нещодавно представник Ватикану в Організації Об’єднаних Націй, архієпископ Пол Ґаллагер, нагадав Генеральній Асамблеї ці давні слова отця церкви, додавши, що «жодна особа чи група, незалежно від свого статусу, не повинна претендувати на право порушувати гідність і права інших осіб чи їхніх спільнот».
«Тому необхідно завжди дотримуватися принципів рівності перед законом, підзвітності, справедливого застосування закону, поділу влади, правової визначеності, належної правової процедури, запобігання свавіллю, а також прозорості як у процесуальних, так і в правових питаннях».
Своєчасне нагадування! Адже висунута минулого тижня пропозиція США і Росії щодо припинення війни в Україні шляхом територіальних поступок не має ані найменшого стосунку до справедливості. Вона більше нагадує дії «банд злочинців», які прагнуть укласти вигідні угоди з продажу рідкісних мінералів для власного збагачення. Бо чому ж Америка зараз хоче приєднатися до того, що колишні адміністрації називали «віссю зла»?
Справедливість – це не вибіркова чеснота. Це основа легітимного миру. Коли впливові актори пропонують закінчити війну, вимагаючи від жертви віддати землю, захоплену насильницьким шляхом, виникають питання моралі. Америка втрачає довіру та авторитет. В Україні зараз поширюється жарт: чому в війні, яку Росія розв’язала проти України, першою капітулює Америка?
Ганебно для всіх
Ґаллагер продовжив, цитуючи Папу Лева XIV: «Тривожно бачити, що сила міжнародного права та гуманітарного права, схоже, більше не є обов’язковою, а замінена буцімто правом сильніших нав’язувати себе без обмежень. Це є негідним нашої людяності, ганебним для всього людства та лідерів націй. Після багатовікової історії, як можна вірити, що воєнні дії принесуть мир і не обернуться проти тих, хто їх вчиняє?»
Справедливість є центральною рисою Божого характеру і запорукою процвітання людства. «Праведність і справедливість є основою Твого престолу» (Псалом 89:15). Ісая наполягає, що справжній мир не може існувати без справедливості: «Ділом справедливості буде мир, а плодом праведності – спокій і довічна безпека» (Ісая 32:17). Святе Письмо неодноразово застерігає від фальшивого миру, побудованого на гнобленні вразливих: «Вони лікують рани Мого народу недбало, говорячи: Мир, мир! – Тоді як миру немає!» (Єремія 6:14).
Ще одним своєчасним нагадуванням є фільм Расела Кроу про Нюрнберзький процес (Nuremberg ), який зараз демонструється в наших кінотеатрах. Він є моторошним нагадуванням про те, що небезпечні ідеології та авторитаризм можуть процвітати під маскою «нормальності». Сучасна Америка, де так багато ідей, які раніше вважалися обурливими, стали нормальними за нинішньої адміністрації, безумовно, не є винятком.
Умиротворення
Українці вказали мені, що нинішній конфлікт є результатом неспроможності вільного світу зажадати від пострадянської Росії повністю засудити злочини комуністичного періоду; від нових російських правителів слід було вимагати очищення їхньої держави від наслідків тоталітаризму. Болото так і не було осушено. У той час як Західна Німеччина пройшла болісний процес очищення через Нюрнберг, Радянський Союз – інший тоталітарний монстр – не тільки не був притягнутий до відповідальності, але й надав трибуналу одного з чотирьох суддів! Еклезіаст застерігає: «Оскільки не спішать здійснювати вирок про покарання за злочини, тому зростає в людей бажання чинити нові злочини» (8:11). Залишаючись безкарним, Радянський Союз завоював країни Центральної та Східної Європи.
Умиротворення лише підбадьорює агресора. Чи може мирний план, який винагороджує територіальні завоювання, досягнуті шляхом вторгнення, звірств, масових депортацій і систематичного знищення, коли-небудь стати справжнім миром? Недалекоглядна російсько-американська пропозиція, яку в деяких колах прозвали «пропозицією Дім-Віта» за іменами її очевидних авторів Дмитрієва К. (росіянин) і С. Віткоффа (американець), рано чи пізно може призвести лише до ще більшого насильства і несправедливості.
Крадіжка землі є порушенням справедливості, яке Бог чітко засуджує: «Горе тим, котрі… якщо пожадають поле, – захоплюють його, сподобається дім, – забирають і його» (Михей 2:1–2). Святе Письмо дуже чітко висловлюється щодо відповідальності урядів за дотримання справедливості. Мойсей у Второзаконні 16:20 передає Божий наказ: «До справедливості поривайся, справедливості прагни». Пророк Міхей застерігав лідерів: «ви…, котрі відчуваєте огиду до правосуддя і викривляєте все пряме» (3:1-13). Більш прямо він писав: «Щоб ти дотримувався правосуддя, любив чинити милосердя, і в покорі ходив з твоїм Богом!» (6:8). Амос також писав: «Нехай буде відновлене в брамах справедливе судочинство» (5:15) і «нехай тече правосуддя, як вода» (5:24).
Тривалий мир не може бути побудований на несправедливості. Хай якими привабливими є швидкі рішення, будь-який мирний план, що винагороджує агресію, зводить нанівець суверенітет або ігнорує відповідальність, буде тим, що Єремія назвав оманливим зціленням.
Без справедливості мир є лише фасадом. Глобальна безпека стає силовою, а не правовою боротьбою. Справжній мир для України – як, власне, і для будь-якої нації – повинен ґрунтуватися на правді, гідності, відповідальності та справедливості, які є основою Божого престолу.
Професор МакДонах має багатий досвід і глибоке розуміння сучасних подій завдяки його дипломатичній діяльності в Москві, Ватикані, Делі, а також безпосередній участі в мирному процесі в Північній Ірландії. Є над чим подумати!
До наступного тижня,
