Останні триста шістдесят п’ять днів стали роком жахливих страждань для понад 40 мільйонів українців.
Звісно, їхні страждання почалися не 24 лютого. Українці століттями потерпали від жорстокої політики Кремля, зокрема від сталінських спроб заморити націю голодом у 1930-х роках. Незаконна анексія Путіним Криму в 2014 році та окупація східних територій відкрила ще одну главу в довгій історії агресії проти українців, в результаті якої за вісім років загинуло понад 14 000 цивільних і військових. Відмінність від Сталіна полягає в тому, що Путін санкціонував насильство в ім’я православ’я.
За минулий рік загинуло щонайменше 13 000 українських солдатів і, за деякими оцінками, близько 100 000 цивільних осіб. У порівнянні цих цифр з набагато більшими російськими втратами – 200 000 вбитих і поранених – мало втішного, адже це викриває бездушну зневагу Кремля до життя, як росіян, так і українців. Мільйони людей по обидва боки конфлікту зазнали втрат; життя, сім’ї та майбутнє зруйновані.
Близько 14 мільйонів українців покинули свої домівки – це більше, ніж усе населення Бельгії! Понад третина з них залишилися в інших регіонах України, але більшість знайшли притулок, тимчасовий або довгостроковий, в інших країнах світу. Це справді був рік поневірянь і болю.
Співробітниця МзМ Іра Капітонова веде щоденник подій з Києва. У вчорашню річницю вона написала: «Ми бачили так багато болю за останній рік, але ми знаємо, що попереду нас чекає ще багато місяців цього болю. Тепер у нас нема ілюзій щодо природи нашого ворога і нема оманливих сподівань на його людяність».
Благодать
Але поряд зі стражданнями Іра бачить і Божу благодать. Вона поділилася з нами тим, що сказала її подруга: «Ціна невимовно жахлива. Але ми так багато здобули. Силу, єдність, надію і покладання на Бога. Любов до української мови. Пробуджені церкви і людей, спраглих до Бога. Країну, повну волонтерів. Неймовірну підтримку і дружбу наших сусідів у Європі та більшої частини світу. Нову відкритість, підтримку і готовність жертвувати одне для одного. Вдячність за дрібниці. Незліченні нагадування про вічність і про те, що є справді важливим».
Драматичний провал раптового російського вторгнення з метою захопити Київ, нейтралізувати президента Зеленського та встановити маріонетковий уряд багато хто вважає справді божественною благодаттю. Перетворення Зеленського з коміка на рішучого президента черчиллівського масштабу, яким надихаються та захоплюються у всьому світі, стало дарунком з небес.
Вчора ввечері у спеціальному випуску «Шуманівських бесід» (Schuman Talk), присвяченому річниці російського вторгнення, київський пастор Юрій Кулакевич говорив про духовний вимір року, що минув. За його словами, Путін об’єднав українців як націю, змусивши їх відчайдушно шукати Бога. Чоловіки, які відвідували церкву лише на Різдво або коли їхні діти брали участь у церковній виставі, тепер охоче приводять на богослужіння цілі сім’ї. Хоча багато церковних будівель було пошкоджено війною, Юрій каже, що з’явилося багато нових церков і їх відвідуваність зросла. Велика кількість українців стають віруючими. Солдати, звільнені військовополонені і навіть головний військовий офіцер, за словами Юрія, відкрито говорять про Божу благодать і Його втручання на полі бою та в таборах для військовополонених.
Оновлення
Після сімдесяти років атеїстичного правління Україна переживає духовне оновлення разом із соціально-політичним пробудженням, результатом якого є нове відчуття національної ідентичності та прийняття відповідальності за власне майбутнє. Юрій розповів, як Помаранчева революція 2004 року, а потім революція Євромайдану 2014 року, глибоко вплинули на сприйняття українцями себе і своєї національної ідентичності. Церкви, від православних до п’ятидесятницьких, брали активну участь у цих подіях, встановивши молитовні намети на Майдані Незалежності, де священики і пастори разом молилися за постійний потік тих, хто шукав Бога. За словами Юрія, церква та армія стали двома інститутами, яким найбільше довіряють у країні.
Протести послужили національним пробудженням, утвердивши демократичні позиції України та направивши її на шлях, абсолютно протилежний зростаючому авторитаризму Росії Володимира Путіна. За сімнадцять років після Помаранчевої революції Україна провела вісім всенародних голосувань, вільних від звичних політичних примусів і фальсифікацій, характерних для країн колишнього СРСР.
Напередодні річниці Іра написала: «Лягаючи сьогодні спати, я дивуюся тому, як сильно мої відчуття відрізняються від тих, що були рік тому. Страх, жорстокість і війна не вбили в нас бажання жити далі. І це вже перемога сама по собі».
Потім вона процитувала слова апостола Павла: «У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені… Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги» (2 до Коринтян 4: 8-9,17).
До наступного тижня,
