Минулого тижня ми спробували розповісти історію Амстердама на прикладі подій, що відбувалися на площі Дам протягом дев’яти століть. У самому центрі міста ми вирушили на пошуки його душі – того, що, наповнювало місто життям, цінностями та сенсом.
Але в історії Амстердама є своя передісторія, яка починається з унікального і відомого прапора міста: три білих хрести на чорній смузі, що перетинає червоне полотнище.
Що означають ці хрести? Звідки вони взялися?
Ніхто не знає напевно, але, схоже, білі хрести та червоні і чорні смуги були частиною герба лицаря Яна Персейна, лорда Амстелдамма (первісна назва Амстердама) близько 1280 року.
Екскурсоводи розкажуть вам, що хрести захищали місто від трьох головних небезпек, що загрожували Амстердаму в минулому – пожеж, повеней та епідемій. Інші говорять про девіз міста, який був даний Амстердаму королевою Вільгельміною на знак визнання його відваги в опорі нацистським окупантам під час Другої світової війни: Heldhaftig (доблесний) – Vastberaden (рішучий) – Barmhartig (милосердний). Звичайно, це було вже після війни.
Що ми знаємо напевно, так це те, що ці X-подібні хрести називаються хрестами Святого Андрія.
За переказами, Андрій, один із перших послідовників Ісуса, був розп’ятий на Х-подібному хресті в Патрах, Греція. Це вражає, якщо задуматися. Адже, як і інші послідовники, Андрій був наляканий і розчарований після того, як його учитель, за яким він слідував протягом трьох років, помер ганебною, публічною смертю злочинця. Його надії та очікування зазнали болісного краху.
Переконливі докази
Однак сталося щось, що перетворило його та інших на сміливих революціонерів, які почали кардинально змінювати світ, в якому жили! За їхніми власними свідченнями, воскреслий Ісус явився їм – всупереч усім очікуванням, розуму і досвіду – не один, а кілька разів. Він навіть їв разом з ними. Це не був привид чи марево. Воскреслий Ісус велів їм іти по всьому світу і розповідати людям про Його воскресіння і про те, що Божий план – щоб кожен мав новий початок, нове життя. Саме це повеління Андрій та інші виконували до кінця свого життя.
За переказами, десять з одинадцяти учнів, що залишилися (після смерті Юди), прийняли мученицьку смерть за поширення вістки про воскреслого Ісуса. Петра розп’яли в Римі вниз головою. Якова (сина Зеведея) стратили мечем у дні правління Ірода Агріппи I в Єрусалимі (Дії 12:2). Пилипа розп’яли в Ієраполісі. З Варфоломія (Натанаїла) здерли шкіру і/або розп’яли у Вірменії. Матвія (Левія) закололи в Ефіопії. Тому пронизали списом в Індії. Якова (сина Алфея) забили камінням і палицями в Єрусалимі. Юду Тадея убили в Персії, як і Симона Зілота (який, однак, можливо, був розп’ятий в Сирії). Іван (брат Якова) був єдиним, хто, як вважається, помер природною смертю (в Ефесі, в похилому віці).
Задумайтеся над цим на хвилинку. Ніхто з учнів не відступився від своєї розповіді про зустріч із воскреслим Ісусом, навіть коли їм загрожувало мучеництво. Жоден з них не зламався і не сказав, що це вигадана історія. Це є дуже вагомим доказом правдивості їхнього свідчення про Воскресіння. Перетворення цих наляканих, пригнічених учнів на людей, які змінили світ, також було переконливим доказом того, що всі вони пережили одну і ту ж подію, яка змінила їхнє життя. Зустріч із воскреслим Ісусом повністю змінила їхнє розуміння реальності, Бога та майбутнього людства і всього творіння.
Щасливий початок
Воскресіння Ісуса було не просто щасливим завершенням його земного життя – це був новий щасливий початок для людства. Павло, який сам радикально змінився після несподіваної зустрічі з воскреслим Христом на дорозі до Дамаска, коли переслідував учнів Ісуса, найкраще висловив цю думку. Він написав римлянам, що ми знаємо, «що саме творіння буде визволене від рабства тління». Воскресіння стало поворотним моментом в історії творіння. Бог мав у планах відновлення Свого творіння. Він назавжди переміг смерть і зло.
Павла вважають тим, хто приніс цю історію до Європи. Патрик доніс цю добру новину до ірландців, Вілліброрд — до жителів Нідерландів, Боніфацій — до германських племен. Ця історія вже почала змінювати Рим. Тепер вона почала змінювати народ за народом по всій Європі.
Тож, до 13 століття, коли перші мешканці Амстердама збудували дамбу через річку Амстел, розповідь про воскреслого Христа сформувала їхнє розуміння реальності, хоча вони і сприймали її через подекуди затуманену призму середньовічної католицької церкви.
Цього року жителі Амстердама можуть бачити хрести Святого Андрія у різноманітних графічних варіантах у рамках святкової маркетингової кампанії, присвяченої 750-річчю міста: на плакатах, банерах, сумках, пляжних рушниках, будівлях, трамваях і поромах.
Де б ми їх не бачили, згадаймо, про що вони свідчать: Ісус воскрес!
Наступних вихідних ми продовжимо серію «Geloof in Mokum» (Віра в місті), досліджуючи, як віра формувала історію Амстердама протягом дев’яти століть його розвитку. 21 вересня ми поговоримо про значний вплив Réveil, руху 19 століття, на місто та його спадщину для сьогодення (вибачте, тільки голландською мовою).
До наступного тижня,
