Під час нещодавнього інтерв’ю на християнській радіостанції в Англії мене попросили вибрати пісню для виконання в ефірі.
Я вибрав непідвладну часу The Servant King («Цар-слуга») популярного автора пісень Грема Кендріка. З трьох причин.
По-перше, я особисто брав участь у її запису в 1984 році в Нідерландах. Вокальні партії виконали члени общини МзМ Гейдебек, де я мешкав у той час. Грем приїхав із Англії зі своїм продюсером Лісом Мойром та мінусівками пісень, щоб записати вокал. В результаті вийшов другий альбом Let God arise! («Нехай воскресне Бог!») із серії Songs of Fellowship International («Пісні міжнародного братства») групи Kingsway.
За рік до цього ми записали для Kingsway перший альбом із цієї серії, In through the veil («Увійти через завісу»), англомовну версію першої з низки голландських записів пісень поклоніння, зроблених нами у Гейдебеку в 1980-х. Ці збірки, названі Muziek voor de Koning («Музика для Царя»), і Concerten voor de Koning («Концерти на честь Царя»), які пролунали у всіх столицях нідерландських провінцій, допомогли створити в Голландії новий жанр музики, відомий сьогодні як «прославлення».
Цього року МзМ Нідерландів святкує своє 50-річчя. 18 травня, у День Вознесіння, нинішні працівники та студенти зберуться у Гейдебеку разом із сотнями колишніх співробітників та студентів з усього світу, щоб подякувати Богові за плоди цього півстолітнього періоду. Безперечно, під час поклоніння звучатимуть і ці старі легендарні пісні!
Грем хотів наслідувати Чарльза Веслі, навчаючи хорошої теології за допомогою текстів своїх пісень як освіжаючої альтернативи повторюваним і передбачуваним приспівам. The Servant King розповідає про радикальне одкровення Бога, який прийшов «не щоб Йому служили, а щоб послужити», і який закликає нас робити те саме. Ті самі «руки, що розкидали зірки в космосі», скорилися «безжальним цвяхам»… «щоб ми жили».
Життя наслідує мистецтво
Друга причина, з якої я обрав цю пісню, полягає в тому, що вона перегукується з моделлю лідерства, яку Володимир Зеленський впровадив у світову свідомість. Вона дала надію мільйонам людей, що страждають від авторитарних лідерів. «Слуга народу» – це сатиричний комедійний серіал, що його тепер увесь світ може подивитися на Netflix, в якому Зеленський виконав роль скромного шкільного вчителя, котрий завдяки загальному визнанню став президентом України. Упродовж трьох сезонів українці стежили за неймовірними витівками Василя Петровича Голобородька, який відмовлявся від звичайних президентських пільг та привілеїв, боровся з корупцією, олігархами та радянським мисленням старого зразка, обстоюючи справедливість, правду, суспільну довіру та рівність. Кульмінацією стало обрання самого Зеленського президентом – у другому турі він набрав сімдесят відсотків голосів і 21 квітня 2019 року очолив державу.
Серіал допоміг розбудити уяву нації та побачити альтернативне майбутнє. Опираючись на Революцію гідності, Зеленський, як і в серіалі, призначив молодих чиновників зі свіжим мисленням. Це саме по собі було досить примітно. А вже за три роки він став воєнним президентом і здивував усіх своєю черчиллівською рішучістю та риторикою. Він і далі демонструє Україні та світові приклад лідерства, яке служить.
Може, ми є свідками ще одного «моменту благодаті» в сучасній історії, поряд з післявоєнним примиренням Франції та Німеччини і розпадом старого комуністичного блоку?
Прислуговування при столах
Третьою причиною стало те, що я допомагаю готувати виставку до 400-річного ювілею Noorderkerk, історичної церкви, яку ми з дружиною відвідуємо в Амстердамі. У будні дні в будівлі церкви демонструється 3600-презентація Vincent meets Rembrandt («Вінсент зустрічається з Рембрандтом»), котра поєднує мистецтво Рембрандта і Ван Гога. Моє завдання – показати, які стосунки були у цих двох майстрів із церквою. Листи Вінсента показують, що, мешкаючи у місті за часів свого студентства, він протягом року часто приходив на недільні богослужіння, які розпочиналися о 7-й ранку. Художник писав своєму братові Тео про натхнення, яке отримував від проповідей, зокрема від притчі про сіяча, теми, яку він близько 30 разів відтворив у картинах та гравюрах. (
Помилковою є поширена думка, що пізніше Вінсент порвав з християнською вірою. Різні вчені, включно з Антоном Вессельсом (Van Gogh and the art of living, «Ван Гог і мистецтво жити»), стверджують, що Ван Гог «відкидав нездорові, хворобливі форми релігії, обравши натомість автентичні форми побожності».
Наприклад, лише за два роки до своєї смерті в 1890 році Вінсент написав другові, що «Христос… жив супокійно, як митець, що перевершує всіх інших митців, зневажаючи мармур, глину і фарби, працюючи з живою плоттю. (Він) створив… живих людей, безсмертних».
Приблизно в той самий час він написав у Арлі свою картину «Нічна тераса кафе» (Cafe terrace at night), де основну увагу приділено офіціанту, який обслуговує столики під золотаво-жовтим тентом (колір божественної присутності) та темно-синім нічним небом (колір вічності). Якщо набрати в Google «Ван Гог, Таємна вечеря», можна простежити ланцюжок схоластичних праць, у яких стверджується, що офіціант – це не хто інший, як… Цар-слуга..
До наступного тижня,
