Прапори по всьому світу приспущені, оскільки католики і люди доброї волі на всій планеті оплакують смерть Папи Франциска.
Ми переживаємо дуже вразливий геополітичний момент, коли багато чого висить на волосині, особливо в Україні та Секторі Газа. У той час як світові лідери збираються в Римі на похорон Франциска, міністерства закордонних справ Великобританії, Франції, Чехії, Литви, Латвії, Естонії та України закликали Америку припинити умиротворення Росії.
В особі Франциска світ втратив голос милосердя, справедливості та правди, коли він найбільше цього потребує. Наприклад, нагадування Папи американським лідерам про доброго самарянина, яке він зробив минулого тижня, було своєчасним докором сучасній ксенофобській політиці, що сіє страх серед мільйонів людей. Хто б не був Папою Римським, він має глобальний моральний голос, чия позиція щодо міграції, війни, зміни клімату, бідності та соціальної справедливості має вагу в усьому світі. Керівництво однієї з найвпливовіших і найстаріших світових інституцій має хвилювати всіх нас.
Воно має яскраву історію, що включає в себе як святих, так і грішників. Зовсім нещодавно центральна роль Івана Павла ІІ у падінні комунізму стала загальновизнаною і прискорила його канонізацію. Бенедикт XVI завоював повагу секуляристів, таких як Юрґен Габермас, сприяв поінформованості у питаннях екології та продемонстрував смирення, зрікшись престолу, що сталося вперше за 600 років. Франциск спілкувався з бідними, пригнобленими, маргіналами та вразливими верствами суспільства, навіть мив ноги безхатченкам. Тоді як у Х столітті відбулося сім чи вісім виборів папи перш ніж 18-річний папа Іван XII був обраний у 955 році на дев’ятирічне правління, яке згодом назвали «правлінням блудниць» або «порнократією». Цей Saeculum obscurum, «темний вік», закінчився, коли Іван помер від інсульту, перебуваючи, як стверджують, у ліжку з заміжньою жінкою – одне з найнижчих падінь в історії папського правління.
Інакше
Світова історія могла б скластися зовсім інакше, якби Папа Адріан VI не помер (через отруєння?) лише через рік свого правління у 1522-23 роках. Вступивши на папський престол після низки корумпованих і не таких уже й святих отців, він намагався викорінити корупцію та аморальність у Ватикані, що підкинуло хмизу у вогонь Лютера. Олександр VI (1492-1503) мав кілька коханок, став батьком численних позашлюбних дітей від своєї заміжньої коханки. Папа Юлій II (1503-1513), прозваний «папою-воїном» за свої безперервні війни, також був звинувачений у розпусних сексуальних діях, його називали «содомітом, вкритим ганебними виразками». Папа Лев X (1513-1521) сприяв поширенню індульгенцій для покриття папських боргів і витрат на будівництво собору Святого Петра, пропонуючи віруючим угоду: заплатити за свої гріхи або бути позбавленим входу до раю. Його можна було б назвати «Папа-ділок».
Адріан був в Іспанії, коли його обрали в 1521 році. Він був вражений, коли нарешті почув «новину» через кілька місяців. Його репутація чесної, побожної, високоморальної людини, компетентної в питаннях управління, вочевидь, припала до душі деяким кардиналам, яким набридла корупція, матеріалізм і хаос у Римі. Голландець за походженням, наставник Еразма Роттердамського і молодого Карла V, Адріан здобув освіту під впливом руху «Нове благочестя», який наголошував на побожному житті в простоті, смиренні та учнівстві, як про це писав у своїй відомій книжці «Наслідування Христа» Тома Кемпійський.
З’явившись у Римі майже через вісім місяців після свого обрання, Адріан заявив, що про погану репутацію Риму говорить увесь світ. Він закликав кардиналів викорінити корупцію та розкіш і подати гарний приклад, приєднавшись до нього у справі реформ. Він зустрів затятий опір. Система виявилася надто вкоріненою, щоб її можна було зруйнувати. Цілком розчарований, він помер у вересні 1523 року, не оплаканий.
Наступником Адріана став племінник Лева X, який повернувся до мирського статус-кво. Папа Климент VII (1523-1534) змінював свої політичні погляди в залежності від того, хто був наймогутнішим і найбагатшим у той чи інший час. Карл V, серед іншого, звинувачував Климента в тому, що він був пастирем, який покинув свою паству і повернувся вовком.
Захисник
5 травня у Ватикані зберуться кардинали з усіх куточків світу, щоб розпочати процес вибору наступника. Фільм «Конклав» представив нам глибоке і водночас драматичне зображення процесу взаємодії між політичним маневруванням, духовним усвідомленням, регіональними впливами, богословськими акцентами і відповідями на сучасні виклики. Ми всі можемо молитися про те, щоб Божий Дух провадив кардиналів до обрання достойного наступника, вірного традиціям останніх понтифіків. Нехай він (а може, одного дня це буде «вона»?) буде сильним захисником цінностей і бачення Божого Царства миру, правди і справедливості.
Попередні конклави тривали лише два-три дні. Коли ми зберемося у Варшаві 9 і 10 травня на Форумі «Стан Європи», щоб поміркувати як християни над нашими відповідями на численні виклики сьогодення, ми, ймовірно, вже почуємо ці слова: Habemus papum – «Маємо Папу!».
Ви все ще можете приєднатися до нас у Варшаві в цей ключовий момент періоду змін.
До наступного тижня,
