Цими днями і в найближчі тижні ми з дружиною відзначаємо кілька «круглих» пам’ятних дат – 50 років нашого руху, 400 років нашої церкви і 100-річчя нашої мами.
У травні ми відзначаємо 50-річчя організації «Молодь з місією» в Нідерландах, котра завдячує своєю появою насамперед ініціативі Ромк’є, якій тоді було 25 років. Її надихнули троє працівників МзМ Нової Зеландії, з якими вона познайомилася в Англії, куди ті приїхали з метою започаткувати молодіжні місії. Тиждень зустрічі всіх, хто працював на начався в нашій місії всі ці роки, проходитиме 15-19 травня одночасно в Амстердамі та в Херде в общині Гейдебек. У День Вознесіння, у четвер 18 травня, у Херде відбудеться загальнонаціональне святкування.
У квітні церква Амстердама, яку ми з Ромк’є відвідуємо, – Noorderkerk (Північна церква) – відзначає чотири століття безперервних богослужінь, що почалися незабаром після того, як місто стало протестантським і швидко перетворилося на провідне місто світу в економічному та культурному плані, а також завдяки морськими дослідженнями. Заходи з цієї нагоди, у плануванні яких ми беремо участь, відбудуться у вихідні 15 та 16 квітня.
«Продовжуйте дивитися на Ісуса»
Безпосередня подія – 100-річний ювілей моєї старенької мами. Власне, ми відзначали його весь цей тиждень, оскільки її день народження був минулої суботи, 4 лютого. Ми почали з невеликого сімейного святкування в її будинку для літніх людей, де вона здивувала нас усіх, вимовивши ціле речення: «Продовжуйте дивитися на Господа Ісуса».
Сьогодні, через тиждень, разом зі 140 родичами і друзями ми зібралися на вечір спогадів (фото вгорі), який провели без неї, оскільки мама занадто слабка для такого заходу. Хоча ми з мамою прожили половину її життя і дві третини мого на різних кінцях світу, ми залишилися дуже близькими. Вона завжди підтримувала та заохочувала мій вибір, навіть коли зрозуміла, що я надовго залишусь за кордоном. Вона також була дуже привітною і доброзичливо приймала кожного нового члена сім’ї – спочатку Ромк’є майже 47 років тому, потім усіх наших трьох синів, прийомну дочку, потім невісток, а далі кожного з онуків. І всі вони охоче про це розповідають.
Проте коли наш третій син Філіп знайомив свою майбутню дружину Рош’є з моєю матір’ю через скайп, вона запитала: «А що ти вивчаєш, люба?». Рош’є відповіла: «Теологію». «О, як нудно!» – пролунало з Австралії.
Моя мама того не усвідомлювала, але вона сама дуже захоплювалася теологією. Будь-хто, погортавши її стареньку «поношену» Біблію, міг би побачити багато підкреслених віршів, численні коментарі на полях і алфавітний перелік характеристик Бога, написаний від руки на внутрішньому боці обкладинки в кінці книги. Все це свідчить про її прагнення знати Бога та знати про Бога – що і є «теологією».
Переломний момент
На моїй пам’яті вона не завжди була такою. Переломний момент настав у січні 1966 року, коли вона зустрілася зі Святим Духом під час літнього конгресу на острові Ґрейт-Барр’єр. Самі того не підозрюючи, ми переживали початок харизматичного руху в Новій Зеландії – тоді він навіть не мав назви. Повернувшись додому, на материк, моя мама, яка кардинально змінилася, стала активною співведучою вечірніх молитовних зібрань, які проходили щоп’ятниці у нашому домі та які почали приваблювати духовно спраглих людей з різних деномінацій. У нашій вітальні збиралося до 80 людей, що змусило нас знести стіну, а згодом навіть підняти будинок, щоб зробити внизу кімнату для зустрічей. Ми не мали визначеної програми, оскільки буквально дотримувалися поради Павла: «Коли сходитесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об’явлення має, має вияснення, нехай буде все це на збудування» (1 Кор. 14; 26).
Маминими дарами були підбадьорення та гостинність. І вона застосовувала їх як у ці вечори, так і в дедалі ширших колах. Протягом багатьох років вона приймала у себе багатьох впливових і міжнародних лідерів руху, зокрема Коррі тен Боом, Рут Картер Степлтон, Девіда Вотсона, Лорен і Дарлін Каннінгем.
Серед інших підказок про її любов до «практичної теології» у маминій Біблії була закладка з віршем Хелен Штайнер Райс «Материнська любов»:
Материнська любов – це те, що ніхто не може пояснити,
Вона складається з глибокої відданості, жертовності та болю,
Вона нескінченна, безкорислива і витривала, що б не сталося.
Бо ніщо не може її зруйнувати чи забрати цю любов…
Вона терпляча і прощає, коли всі інші відступають,
Вона ніколи не підводить і не вагається, навіть коли серце розривається…
Вона вірить безмежно, коли світ навколо засуджує,
І сяє всією красою найрідкісніших, найяскравіших самоцвітів…
Вона не піддається визначенню, вона не піддається жодному поясненню,
І досі залишається таємницею, як таємниця творіння…
Прекрасне чудо, незбагненне для людини.
І ще одне дивовижне свідчення ніжної Божої руки.
Це наша мама!
До наступного тижня,
