Побажання «Щасливого Нового року» може бути банальністю, коли наші телевізійні новини заповнюють щоденні повідомлення про насильство і несправедливість в Україні та Газі.
Проте щастя – це плід вдячності, а не обставин. Цього року мене часто надихали наші брати та сестри з МзМ України, які продовжують висловлювати вдячність за Божі благословення, навіть перебуваючи під постійними обстрілами та в умовах стресу і дискомфорту.
Іра Капітонова, наприклад, нещодавно написала з Києва після чергової атаки безпілотників:
«Ми спимо в передпокої. Ми чули кілька вибухів, і повідомляють, що фрагменти безпілотника влучили в житловий будинок. Я знаю, що це звучить жахливо, але навіть незважаючи на ці атаки, мені добре вдома.
Чотири місяці тому я не уявляла, яким буде життя в Києві, але тепер я знаю, що мало що може зрівнятися з перебуванням удома. Перші 18 місяців цієї повномасштабної війни ми провели у моєї бабусі, та це все одно не було нашим домом, і ми ніколи не могли передбачити, що викличе хвилю нестерпної туги за домівкою. Це могла бути страва, яку ми звикли готувати, фотографія у моєму телефоні або важливий день, який нам довелося пропустити.
Кілька тижнів тому хтось запитав мене, звідки береться наша радість зараз, коли спливає вже другий рік повномасштабного вторгнення.
Ми вчимося жити день за днем, крок за кроком долаючи труднощі, вчимося бути вдячними кожної миті. Ми прокидаємося і дякуємо, що вночі не було вибухів і ми добре відпочили. Ми збираємося до школи і дякуємо за те, що можемо безпечно пересуватися містом. У школі діти часто моляться і дякують Богові за те, що їм не потрібно йти в підвал (наше бомбосховище). Ми повертаємося додому і цінуємо можливість бути разом, як одна сім’я, адже війна розділила багато сімей.
Ми вчимося знаходити радість у щоденних труднощах. Через повітряну тривогу ми не виходимо на прогулянку, але могжемо провести час із сім’єю в передпокої (безпечній частині нашої квартири). Заметіль може паралізувати місто, але для дітей вона означає невимовну радість забав у снігу, і ми користаємося цією можливістю дозволити їм розважитися. Ми все ще непокоїмося щодо можливих відключень електроенергії і намагаємося підготуватися до них, але, навіть запасаючись свічками і ліхтариками, ми купили кілька різдвяних гірлянд на батарейках, щоб принести радість у найтемніші ночі.
Мені б хотілося, щоб наші дні були більш передбачуваними, але я також відчуваю, що Бог каже мені щоранку: «Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі» (2 до Коринтян 12:9).
Цього вечора я молюся про те, щоб усі могли відчути радість Божої любові та благодаті – чи то в окопах, які постійно обстрілюють, чи то в теплі та безпеці рідних осель. Бог пропонує нам Свою радість, незважаючи на обставини, але саме від нас залежить, чи приймемо ми її».
Переповнятися вдячністю
Дослідження показали, що вдячність робить нас щасливішими. Гарвардська медична школа опублікувала статтю про дослідження, в якій стверджується, що вдячність міцно і послідовно пов’язана з більш високим рівнем щастя. Вдячність допомагає людям переживати більше позитивних емоцій, насолоджуватися гарними враженнями, покращувати своє здоров’я, справлятися з негараздами та будувати міцні стосунки, йдеться у статті.
Похідне від латинського слова gratia, що означає благодать, вдячність – це почуття визнання отриманого нами добра, матеріального чи нематеріального. Ми визнаємо, що джерело добра в нашому житті перебуває, принаймні частково, поза нами: інші люди, природа і, зрештою, Бог.
Звичайно, Біблія завжди вчила, що Бог хоче, щоб ми переповнювалися вдячністю. Псалмоспівці закликають нас: «Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його» (Псалми 103:2); «Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!» (Псалом 106:1); «Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гуслах» (Псалом 147:7).
Заклики продовжуються в Новому Завіті: «Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі», – навчає Павло солунян (1 до Солунян 5:18). Яків також наставляє: «Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість» (Якова 1:2,3).
Згадуючи минулий рік і з нетерпінням чекаючи на новий, приєднаймося до заклику старої пісні, яку виконують у недільній школі:
Милості Господні ти не забувай,
Всі їх разом поряд у душі складай!
Пам’ятай, як щедро Бог нас наділив,
І не забувай, що Він для нас зробив!
Ось так ми можемо мати щасливий Новий рік.
До наступного тижня,
