На мій подив, ім’я цього чоловіка продовжувало з’являтися на різних онлайн-подіях, які я відвідав минулого тижня. Він міг би допомогти нам відновити соціальну довіру; або знайти нові моделі бізнесу, орієнтовані на людей; або повернути політику на її місце, не дозволяючи їй проникати в усі куточки нашого життя. Коротше кажучи, він все ще міг би наставляти нас у подоланні проблем і труднощів 21 століття.
Це та особистість, про яку ми писали кілька тижнів тому, яка у своїй власній країні була забута або стала історією: Абрахам Кайпер.
Я згадав розмову з двома голландськими євангельським лідерами, що відбулася кілька років тому. Я поділився своїм бажанням написати біографію цієї людини, аби пробудити в молодому поколінні цікавість до її багатої і досі головним чином неосвоєної спадщини.
Мої голландські друзі відреагували скептично. «Кайпер?! Чому Кайпер? – запитали вони. – Він так застарів! Вибери кого-небудь більш сучасного, більш релевантного!»
Однак для мене незбагненна скарбниця практичної мудрості Кайпера залишалася особистим джерелом натхнення відтоді, як я вперше почув його ім’я в 1973 році в Новій Зеландії від лікаря, з яким поділився своїми труднощами, що я їх мав, намагаючись зрозуміти, як віра пов’язана з суспільством.
Учасники дискусії на конференції «Seeds of Change», що відбулася минулого тижня і була представлена он-лайн Кембриджським Jubilee Center, мабуть, погодилися. Бо ім’я Кайпера спливало під час конференції щоразу, як ішлося про інституційні реформи, необхідні в світі після Covid-19 і брексіта.
Говорячи про зміни, необхідні в бізнес-секторі, професор Сью Халлідей сказала, що Кайпер розумів бізнес як частину чогось значущого, що виходить за рамки його самого, – процвітання людини; бізнес – це одна зі сфер суспільства з певною метою, яка працює разом з іншими сферами життя, такими як сім’я і дозвілля. Вона загострила увагу на принципі Кайпера, відповідно до якого всі аспекти реальності взаємопов’язані. Говорячи про цілі бізнесу, Пітер Хеслам, директор «Faith in Business», виступив на підтримку думки Кайпера про те, що бізнес повинен сприяти процвітанню людини, і сказав, що голландець робить наголос на всезагальну благодать, Боже «так» всьому добру в світі, попри його гріховність.
Кайперівські концепції, такі як «важлива, але недооцінена роль громадянського суспільства», помилкове уявлення про «нейтральну» або «раціональну» соціальну теорію, що всі погляди ґрунтуються на певній ідеології і що християни також повинні вміти цінувати значення інших ідей без необхідності бути повністю їм відданими, продовжувала спрямовувати учасників конференції, коли вони досліджували, як віра, держава і громадянське суспільство можуть працювати разом, щоб змінити пост-пандемічний світ.
«Конвульсії моральності»
Потім я зайшов на інший онлайн-захід минулого тижня – «Конгрес із секуляризму і духовності, присвячений сторіччю з дня смерті Кайпера» ( The 2020 Kuyper Centennial Congress on Secularism and Spirituality). З десяток американських вищих навчальних закладів виступили партнерами цього проекту, запланованого на квітень в Нью-Йорку і на минулий тиждень в Амстердамі.
Анонс події був таким: «Через сто років після його смерті спадщина Авраама Кайпера як і раніше є джерелом натхнення у багатьох сферах діяльності … Вченим з різних галузей науки, зокрема історикам, теологам, філософам і соціологам, а також експертам в галузі засобів масової інформації, політики , і релігії ми пропонуємо поміркувати про спадщину Кайпера або дати оцінку одному з аспектів секулярного і духовного в наш час».
На моє розчарування, через пандемію захід було скасовано. Проте, премія імені Кайпера, яка зазвичай присуджується на щорічній конференції Кайпера, все ж була вручена минулого понеділка в Нью-Йорку на спеціальній oнлайн-церемонії. Ректор Університету Кальвіна оголосив лауреатом політичного і культурного оглядача «New York Times» Девіда Брукса, який розповів, що дізнався про Кайпера кілька років тому з книги Річарда Моу, президента Фуллерівської богословської семінарії. Численні посадові ролі Кайпера – журналіста, політика, педагога і священика – привернули увагу Брукса, так само як і його розуміння того, як різні сфери життя, такі як держава, церква, сім’я і школа, взаємопов’язані, але при цьому залишаються окремими сферами під владою Бога .
Брукс процитував знамениті слова, сказані Кайпером у 1880 році в церкві Nieuwe Kerk в Амстердамі, що лише за 800 метрів від того місця, де я зараз сиджу і пишу цю статтю: «Немає жодного квадратного дюйма людського життя, де Христос, повновладний правитель над усім, не сказав би: Моє!»
На початку цього місяця журнал «Християнство сьогодні» опублікував статтю «Чого може навчити нас Кайпер через 100 років», в якій процитував стурбованість Брукса з приводу крайньої поляризації або «конвульсій моральності» Америки. Погляд Кайпера на плюралістичне суспільство може допомогти відновити «соціальну довіру»: «моральність суспільства – чи заслуговують довіри люди та інститути в ньому, чи виконують вони свої обіцянки і чи працюють для загального блага». Активна позиція громадськості можлива тільки тоді, коли кожній релігійній традиції та світогляду буде дозволено виходити зі своїх власних принципів.
Тим часом тут, у Нідерландах, я взяв онлайн-інтерв’ю у викладача голландської журналістики Йохана Снеля про його книгу «De zeven levens van Abraham Kuyper» («Сім життів Абрахама Кайпера») і дізнався, що він відкрив для себе Кайпера лише чотири роки тому . Працюючи над докторською дисертацією з журналістики, він зіткнувся з масштабністю особистості Кайпера в цій галузі. Спираючись на джерела, які раніше не використовувались, книга пропонує дивовижне розуміння цього чоловіка, його мислення та його актуальності в наш неспокійний час.
Відносно нова людина в цій галузі, в розмові зі мною Йохан нарікав на те, що карикатурний образ Кайпера, створений голландцями, не дозволяє багатьом зрозуміти, що цей багатогранний державний діяч може запропонувати нам і сьогодні.
P.S. Інтерв’ю відбувалося голландською мовою, але є гарні новини для читачів, які не знають голландської: одного дня книга Йохана буде видана англійською.
До наступного тижня,
