Наші нові герої

Травень 18, 2020

Кілька тижнів тому, завдяки невидимому смертельному ворогові, майже за одну ніч з’явилася нова категорія людей, яких ми зараз називаємо «найважливішими працівниками». Тоді як всі інші залишалися в безпеці вдома, ці нові герої, ризикуючи життям, вийшли на свої барикади – боротися з хворобою в лікарняних палатах, керувати громадським транспортом, доставляти пошту і посилки, заповнювати полиці супермаркетів і підтримувати роботу необхідних для нашого повсякденного життя систем.

У перші тижні кризи ми бачили публічні прояви вдячності представникам таких «життєво важливих професій», котрі люди висловлювали, грюкаючи дверима, аплодуючи з балконів і з вікон, брязкаючи каструлями і сковорідками. Деякі з цих «рятівників» самі заплатили найвищу ціну, роблячи все можливе «при виконанні службових обов’язків». Серед жертв COVID-19 медсестри, лікарі, пастори, поліцейські та працівники транспорту

Постери на фотографії вище *, які я побачив минулого тижня в одній з вітрин Амстердама, відображають новий рівень обізнаності суспільства щодо тих, хто день за днем служить іншим, керуючись не просто особистим інтересом, у що нас змусили б повірити неоліберальні економісти. Це може бути справедливим для багатьох фахівців у галузі економіки, менеджерів хедж-фондів та банкірів (жоден з яких не є «найважливішим працівником»), але не для тих багатьох, які насправді є «клеєм» громади.

Зовсім не героїчний вигляд мають пастори, котрі померли від вірусу після проведення богослужінь в переповнених церквах, заявляючи, що «Бог сильніший за COVID-19». Багато відомих політиків також намагалися здаватися героями, що кидають виклик хворобі, зокрема Борис Джонсон, який невдовзі після того, як закликав Великобританію «розправитися з корона-вірусом всього за 12 тижнів», сам лежав у реанімації, борючись за життя.

Британський журналіст Том Холланд висловив недавно на UnHerd.com припущення, що у Джонсона, ймовірно, був свого роду досвід навернення на лікарняному ліжку. Можливо, це не досвід дамаської дороги, але Холланд знайшов «натяки в інтерв’ю, яке (Джонсон) дав після виписки з лікарні про те, що його особистий досвід зіткнення з COVID-19 допоміг йому відкалібрувати його ставлення як до вірусу, так і до тих , хто щодня ризикує своїм життям у боротьбі з ним.

«Саме завдяки їхній сміливості, відданості, відчуттю обов’язку та любові наша національна служба охорони здоров’я стала непереможною», – сказав видужалий пацієнт журналістам. «Salus populi suprema lex est» – кажуть, саме так сказав пізніше Борис міністрам і чиновникам у галузі охорони здоров’я, запропонувавши свій власний переклад цитати Цицерона: «Здоров’я народу – найвищий закон».

Ніхто насправді не знає, куди ця пандемія всіх нас приведе. Без сумніву, в різних місцях будуть різні результати. Деякі правителі опортуністично посилюють свою владу, тоді як інші виявляють свою ганебну некомпетентність. Сподіваємося, що одним з результатів буде те, що найкращі лідери переосмислять свою політику, тому що повсюди люди вимагатимуть виведення на перше місце цінностей, які вони побачили й усвідомили, і які мають найбільше значення: взаємини, взаємозалежність, солідарність і прагнення до загального блага

Через два тижні після введення карантину, я написав у своєму «Щотижневому слові» таке:

Загрожуючи пошматувати суспільство, безпрецедентна проблема корона-кризи надає також можливість. Несподівано ми всі усвідомили нашу спільну вразливість. Ніколи в історії людства наші долі не були так тісно взаємопов’язані – всіх семи з гаком мільярдів людей на цій планеті. Наша залежність одне від одного і систем суспільства – місцевих, національних та глобальних – стала очевидною.

У міру того як затягується карантин, з’являється реальність того, що нас очікують не просто тижні та місяці, а роки життя з корона-вірусом і його наслідками. За день до госпіталізації Джонсона Financial Times, цей маститий бастіон неолібералізму, опублікував історичну редакційну статтю, в якій визнавалося, що пандемія COVID-19 «впорснула відчуття згуртованості в поляризовані суспільства», проливаючи «яскраве світло на існуючі нерівності». За прогнозами статті, важливе випробування, з яким зіткнуться незабаром всі країни, полягає в тому, чи будуть нинішні відчуття спільної мети формувати суспільства після кризи.

Радикальні реформи необхідно вивести в розряд першочергових завдань, повністю змінивши політичний напрямок останніх чотирьох десятиліть. Уряди повинні будуть взяти активнішу участь в економіці. Вони повинні розглядати державні служби як інвестиції, а не зобов’язання, і шукати способи зробити ринки праці більш захищеними. Знову на порядку денному буде перерозподіл привілеїв пенсіонерів і заможних. Питання, які донедавна не стояли в центрі уваги, такі як основний дохід і податок на майно, необхідно ввести в категорію першорядних.

Оце так! Financial Times і Джонсон. Подвійне навернення! Якщо 1989 рік став переломним для комунізму, 2020-й, поза сумнівом, буде сигналом про смерть епохи економіки вільного ринку Фрідмана-Хайєка. Як пише в De Correspondent голландський оглядач Рутгер Брегман, неолібералізм сприймав людей як егоїстів, що, в свою чергу, призвело до приватизації, зростання нерівності та руйнування платформи громадської дискусії.

Настав час для більш реалістичного погляду на економіку і на людей як на командних гравців.

*Напис на постері: Якщо ви врятували одне життя – ви герой. Якщо ви врятували сотні життів – ви лікар.

До наступного тижня,

 

 




Напишіть відгук