Привід святкувати

5 Жовтня, 2020

Нещодавня госпіталізація 74-річного американця, який підхопив коронавірус, затьмарила 30-річчя святкування одного з найуспішніших геополітичних експериментів усіх часів: возз’єднання Німеччини.

Останні три десятиліття історії Німеччини, ймовірно, були найбільш процвітаючими, продуктивними і гармонійними з часів Карла Великого, на початку того, що Артур Мьоллер ван ден Брук назвав Першим Рейхом, Священною Римською Імперією, у 800-1806 р.р. У його книзі 1923 року «Das Dritte Reich» з’явився вислів Третій Рейх, який нацисти використовували для позначення ідеалізованої держави, що включає всі німецькі народи, аби узаконити своє правління як держави-наступника Першого Рейху і так званого Другого Рейху, Німецької імперії 1871-1918 років. 

Чудові і непередбачувані події, такі як Європейський пікнік і Лейпцігське диво, привели безпосередньо до стихійного падіння Берлінського муру 9 листопада 1989 року і приєднання Німецької Демократичної Республіки до Федеративної Республіки Німеччини, що призвело до створення єдиної Німеччини 3 жовтня 1990 г. Це були важливі «моменти благодаті» в європейській історії, що усе ще розгорталася. 

Того дня федеральний президент Ріхард фон Вайцзеккер заявив: «Настав день, коли вперше в історії вся Німеччина впевнено зайняла своє місце в колі західних демократичних держав».

Тридцять років по тому возз’єднання Німеччини визнано видатним успіхом. Згідно з опитуванням Pew Research, проведеним минулого місяця, об’єднана Німеччина отримала стабільний, помірний і розумний вплив як у Європі, так і в усьому світі, на чолі з найбільш надійним з усіх світових лідерів (76% проти 16% пацієнта з COVID).

Найкраща Німеччина

Теперішній президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр сказав своїм співвітчизникам на офіційних урочистостях у Потсдамі під Берліном у суботу: «Сьогодні ми живемо в найкращій Німеччині з тих, що коли-небудь існували».

За що всі європейці повинні дякувати Богові. Добробут Німеччини, яка розташована в центрі континенту та межує з дев’ятьма іншими країнами (і має морські кордони з Швецією та Великобританією), безперечно, є добробутом Європи.

Однак все могло би бути зовсім інакше, якби Меггі Тетчер домоглася свого тридцять років тому. Німецької єдності ніколи б не було. Вона щосили боролася з Німеччиною, яка стала найбільшою країною в Європейському співтоваристві з її тепер 80-мільйонним населенням, значно перевершивши населення Франції, Великобританії та Італії. Наприкінці 1989 року вона скаржилася в Страсбурзі: «Ми двічі перемогли німців, але вони повернулися!»

 «Двічі покусаний втричі пильніший» – ось яку стурбованість поділяли Тетчер, президент Франції Франсуа Міттеран та італійський політик Джуліо Андреотті. Останній ущипливо зауважив, що так сильно любить Німеччину, що хотів би, щоб їх було дві.

Тетчер сказала радянському лідеру Михайлу Горбачову, що Великобританія і Західна Європа не зацікавлені в об’єднанні Німеччини. Зі свого боку, Горбачов був зацікавлений, сподіваючись на без’ядерну буферну державу. Німецькі лідери хотіли діяти швидко, поки він не передумав або не був відсторонений від влади. Його міністр закордонних справ Едуард Шеварднадзе порадив східним німцям не зволікати – мудра порада, яку вони реалізували менш як за рік, коли радянська стара гвардія влаштувала переворот проти Горбачова.

Президент Джордж Буш приєднався до свого радянського колеги, ігноруючи побоювання Тетчер і підтримуючи кроки Гельмута Коля до німецької єдності, ручаючись за їх кульмінацію 3 жовтня.

Турбуючись про всіх

Суботні святкування в Потсдамі відбулися порівняно спокійно через обмеження, пов’язані з COVID-19. Однак президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр сказав своїм співвітчизникам, що вони можуть пишатися вільною і демократичною країною, яку вони побудували за 30 років після возз’єднання, «досягнення, яке не може скасувати навіть пандемія». Він особливо віддав належне тим, хто очолив мирну революцію і проклав шлях до возз’єднання.

Іронія і трагедія полягають у тому, що улюблене Сполучене Королівство Тетчер і колись всемогутні Сполучені Штати Буша сьогодні небезпечно роз’єднані й поляризовані. Є побоювання, що нестабільність і непослідовність в західному світі швидше спричинятимуться цими в минулому бастіонами демократії та цивілізованості, ніж їхнім колишнім ворогом.

Німці також розуміють, що майбутнє Європи – це їхнє майбутнє. Хоча ми можемо уявити ЄС без Великобританії, він не міг би існувати без Німеччини.

Однак майбутнє як Німеччини, так і ЄС не має гарантій без відновлення трансатлантичних відносин довіри й співпраці, яким загрожують балачки Білого дому про вихід США з НАТО.

Ось чому можливе переобрання в наступному місяці пацієнта з коронавірусом засмучує всіх європейців.

Нехай історія сучасної Німеччини надихає нас, коли ми молимося про те, щоб Царство Боже прийшло і було на землі – в Європі та Америці – як на небі, і про уряди, які будуть сприяти поширенню істини, любові й справедливості.

pastedGraphic.png

P.S. П’ятниця, 9 жовтня, – річниця Лейпцігського дива. О 18:00 під час «Шуманських бесід» (Schuman Talk) цього місяця я вестиму розмову з двома жінками зі східної Німеччини про події в Лейпцигу та їх вплив на возз’єднання. Мої гості – Сьюз Хмелл з Бад-Бланкенбурга та Крістін Ліберкнехт, колишній прем’єр-міністр і президент Тюрінгії (2009-2014) і член національного комітету зі святкування возз’єднання. Приєднуйтеся до нас!

До наступного тижня,




Напишіть відгук