Історія, яку варто повторити

12 Жовтня, 2020

Рухи протесту за вільні й справедливі вибори, що проходили минулого тижня в колишніх радянських Білорусі та Киргизії, повторюють події тридцятилітньої давнини, які відбулися в Центральній і Східній Європі.

Подібне спостерігалося на вулицях східнонімецького міста Лейпциг тридцять один рік тому, що привело до поворотного моменту 9 жовтня 1989 року. Лейпцігське диво, як стали називати знаменну подію того вечора, призвело безпосередньо до падіння Берлінського муру рівно через місяць. Воно показало перемогу «лагідних сил» істини, любові та справедливості, які проявляються через молитву і ненасильницький протест, над репресіями й тиранією.

Це історія, яку ми вже розповідали в цьому блозі. Це історія, яку варто повторити.

Відзначаючи річницю події, Сьюз Хмелл зі східної Німеччини нагадала цю історію минулої п’ятниці під час наших «Шуманських бесід»( Schuman Talk). Сьюз, дочка лютеранського пастора, була тоді п’ятнадцятирічною дівчиною; вона часто тікала з дому, щоб приєднатися до молитовних зібрань і маршів протесту в сусідньому місті.

Радикальна ідея

Відправною точкою цього руху мирного повстання проти деспотичного комуністичного правління була історична Ніколайкірхе в Лейпцигу, де проповідував Лютер, а Йоганн Себастьян Бах був хормейстером і органістом. Чимало його творів вперше прозвучали саме тут.

У 1982 році Крістіан Фюрер, пастор Ніколайкірхе, почав Friedensgebete – вечірні молитовні зібрання за мир – із жменькою віруючих. Спочатку вони були присвячені праву на еміграцію, але на кінець літа 1988 на зібраннях була висловлена більш радикальна ідея: залишитися й агітувати за вільну та демократичну Німеччину. Знаючи, що на проповідях були присутні агенти Штазі, пастор Фюрер тішився тим, що мав можливість говорити перед захопленою авдиторією про Нагірну Проповідь Ісуса.

Попри жорстокість поліції, Friedensgebete набирала оберти. На початок весни автомобільний під’їзд до церкви був заблокований. Навіть найближчі виїзди з автомагістралей були або закриті, або на них влаштовували масштабні перевірки.

На осінь 1989 року рух наближався до свого апогею. Двері  Ніколайкірхе залишалися відчиненими для всіх: віруючих і невіруючих, правдивих парафіян і таємних агентів. Влада намагалася змусити керівників церкви скасувати мирні молитовні зібрання. Поліція оточила церкву і почалися жорстокі арешти. Щопонеділка проводилося дедалі більше арештів, і дедалі більше людей приходило до церкви, значно перевищуючи своєю кількістю передбачені там 2000 місць.

У понеділок, 2 жовтня, 20 000 осіб пройшли маршем від Ніколайкірхе до церкви Томаскірхе в іншій частині міста, де їх зустрів спецназ у шоломах, зі щитами і кийками. 7 жовтня виповнилося 40 років НДР, що стало приводом для масових протестів. Поліцейські вдерлися у натовп протестувальників, багато з яких були заарештовані  й  силоміць доставлені  в стайні.

Свічки та молитви

Два дні потому, 9 жовтня, тисяча співробітників Штазі були відряджені в Ніколайкірхе, щоб «запобігти провокаціям».  У першій половині дня 600 з них зайняли свої позиції в церкві. Опівдні церква була заповнена, а на 17:00 ті, що запізнилися, заповнили сім інших церков у середмісті.

Після молитви 2000 парафіян вийшли з будівлі церкви зі свічками в руках. Зовні їх вітали 10 000 мирних протестувальників. Солдати, воєнізовані формування та поліція, які чекали надворі, почали проникати в натовп, роблячи спроби  спровокувати протестувальників, але ніхто не дозволяв собі реагувати на насильство.

Пастор Фюрер так описав те, що відбувалося: “Якщо ти несеш свічку, тобі потрібні обидві руки. Ти вже не зможеш взяти в руки камінь чи палицю, інакше свічка згасне. І диво сталося. Дух ненасильства Ісуса охопив маси і став фізичною мирною силою. Військові загони, групи промислової міліції й поліція вступали в розмови з протестувальниками, а потім йшли геть. Це був вечір в дусі нашого Господа Ісуса, бо не було ні переможців, ні переможених, ніхто нікого не здолав, і ніхто не втратив свого обличчя».

Пізніше глава Штазі визнав: “Ми були готові до всього, тільки не до свічок та молитов”.

Сьюз зізналася, що соромилася розповідати людям, що вона зі Східної Німеччини, поки не усвідомила, що стала свідком Божого дива. Розповідаючи цю історію трансформації своєї нації, вона могла б надихнути інших, тих, які й досі борються за свободу і справедливість у таких країнах, як Північна Корея, Білорусь та інші колишні республіки СРСР. 

Безкоштовна електронна книга. Лейпцігське диво було лише одним у низці подій, які відбулися в колишньому комуністичному світі та привели до краху марксистських урядів на території від Естонії до Румунії, від Східної Німеччини до Росії. Я зібрав дюжину цих історій, що раніше з’являлися в Щотижневому Слові, в електронну книгу, яку готовий надіслати вам безкоштовно. Напишіть мені на jeff@schumancentre.eu.

До наступного тижня,




Напишіть відгук