Розшукуються: святі у костюмах. У Брюсселі. У кожній європейській столиці. В усіх містах.
«Святі майбутнього носитимуть костюми». Ці слова Анрі Ешбах написав своєму 25-річному другові Робету Шуману, коли дізнався, що той вирішив відмовитися від вельми перспективної кар’єри юриста і піти в монастир
Коли мати Шумана трагічно загинула під колесами карети, йому здалося, що його життя перевернулося з ніг на голову. У скорботі та смутку він написав своєму найкращому другові Анрі Ешбаху про рішення присвятити життя Богу і стати ченцем.
Ешбах поставив під сумнів план Шумана. Він переконував його, що суспільству потрібні «апостоли-миряни», і писав: «Я не можу уявити собі кращого апостола, ніж ти». Він сказав своєму другові, що той краще зможе творити добро як мирянин, додавши, що суспільству потрібні «святі в костюмах».
Ця порада стала поворотним моментом для Шумана, який решту свого життя ходитиме в костюмі, спочатку як юрист, а потім як політик. На посаді міністра закордонних справ Франції Шуман ініціював процес європейської інтеграції, запропонувавши створити Європейське об’єднання вугілля і сталі, яке з часом перетворилося на Європейський Союз – включно з Європейським парламентом.
Саме́ існування Європейського парламенту, до якого ми зараз обираємо депутатів, є результатом вибору Шумана стати святим у костюмі.
Брудна справа
Що Ешбах мав на увазі під «святими в костюмах»? Він мав на увазі, що віруючі повинні зайняти своє місце в громадському житті, в тих професіях, предстваники яких носять костюми, а не сутани і мантії.
Політику інколи вважають брудною справою, неприйнятною для християн. Багато хто вважає, що молоді люди, які серйозно налаштовані присвятити своє життя служінню Богові, повинні подумати про «служіння», якщо не про монастир. Втеча від нечестивого світу, а не залучення до створеного Богом порядку, занадто часто є посланням, яке сприймають молоді люди.
Можливостей для підготовки до «служіння» безліч. Семінарії та богословські коледжі є повсюди. Але де молода людина, яка відчуває покликання служити Богу в сфері політики, дипломатії чи міжнародних відносин, може отримати богословське розуміння цих галузей, про які так багато говорить Біблія? Таких можливостей небагато. Публічне богослов’я і політичне богослов’я є занедбаними сферами в християнській освіті. Це саме по собі посилає сигнал, що державна служба є нижчою за церковне служіння.
Проте будь-яка політика починається з наших уявлень про Бога, людину і суспільство. Хоча церкву і державу можна справедливо розмежувати як боговстановлені окремі сфери, віру і політику ніколи не можна відокремлювати одну від одної. Наша політика, незалежно від наших релігійних переконань, ґрунтується на вірі. Те, що як ми віримо, є природою людини, корінням людських проблем і засобом виправлення несправедливості в суспільстві, формує нашу політику.
Цього тижня, заходячи до кабінок для голосування і вирішуючи, хто буде представляти нас у Європейському парламенті (як і на будь-яких інших виборах), ми повинні пам’ятати, що нам слід голосувати за кандидатів, які розуміють покликання і відповідальність християн бути світлом, сіллю і закваскою в суспільстві; кандидатів, які розуміють необхідність сприяти справжньому плюралізму, де християнська меншина є частиною населення; які усвідомлюють, що їхнє завдання полягає в тому, щоб шукати спільного блага для всіх, а не в тому, щоб нав’язувати теократію або відроджувати сучасне константиніанство.
Кандидати з відповідями
Нам потрібні кандидати з чіткими відповідями на питання: Хто ми? – що означає бути людиною? Де ми є? – як ми, як люди, вписуємося у велику схему речей як доглядачі? Що не так зі світом? – чому життя так часто буває неблагополучним?
Нам потрібні кандидати, які визнають ідолопоклонницьку природу «рятівників», що їх пропонують наші політичні ідеології для вирішення корінних проблем суспільств, – таких як статизм, капіталізм, індивідуалізм, мілітаризм, консерватизм чи націоналізм.
Нам потрібні кандидати, які розуміють, що свобода в Європі та інших країнах походить не з прагнення до власної вигоди та особистого щастя, не з турботи про себе і тримання «інших» на відстані, не з кар’єрного успіху та фінансової вигоди, а з прагнення любити передусім нашого Творця, а по-друге – нашого ближнього, навіть якщо він є нашим ворогом!
Нам потрібні кандидати, які усвідомлюють, що свобода під Богом означає прагнення стати тими, ким ми були створені, а не шукати свободи від Бога, щоб діяти автономно і робити те, що нам хочеться.
Нам потрібні кандидати, які розуміють, що відповідальна популяризація і підтримка сім’ї як наріжного каменя суспільства необхідна для сталого майбутнього з рівнем народжуваності, що омолоджує наше суспільство, яке старіє.
Якщо коротко, Європі потрібні святі в костюмах.
Голосуйте розумно цього тижня.
P.S. Наша магістерська програма з місіонерського лідерства та європейських студій – це одна з можливостей для молодих людей, які бажають підготуватися до служіння в громадській сфері. Напишіть мені, якщо бажаєте отримати більш детальну інформацію.
До наступного тижня,
