Унікальне святилище

22 Січня, 2022

Під час візиту, з яким я відвідав  наших родичів минулого тижня, мене повезли до міста, котре тисячу років тому було найбільшим в Європі (деякі кажуть, що у світі) і з найвищим рівнем культури. Не Рим, не Лондон, і Париж – а Кордова, на півдні Іспанії.

Місто, населення якого на рубежі тисячоліть налічувало 450 000 мешканців, могло похвалитися вражаючими палацами та мечетями, виробництвом тканого шовку та вишуканої парчі, шкіряних та ювелірних виробів, які мали великий попит в Європі та були відомі на Сході.

Приблизно в той час, коли Вілліброрд і Боніфацій вводили християнство серед фризів та саксів, новонавернені мусульмани-бербери почали перетинати Гібралтарську протоку з Північної Африки, здійснюючи  набіги, які переросли у повноцінне вторгнення та завоювання вестготів у 711 році. (Два десятиліття по тому мусульманські війська перейшли через Піренеї в Галлію, де були розбиті франками в 732 році, що, на думку одних, завадило мусульманському завоюванню Європи, а на думку інших, було надмірно драматизованим набігом).

Вестготи самі були загарбниками та завойовниками родом із Причорномор’я. Рухаючись на захід уздовж берегів Середземного моря, вони розграбували Рим у 410 році і врешті-решт оселилися серед іспаномовного населення на Піренейському півострові. Дорогою вони прийняли аріанську віру – форму унітаризму, згідно з якою Христос був створеною істотою, що було оголошено єрессю на Нікейському соборі 325 року.

Всього кілька десятиліть по тому, як християнський імператор Юстиніан завершив будівництво базиліки Святої Софії (537 р.), яка і досі стоїть у Константинополі (Стамбул), вестготи побудували базиліку Святого Вінсента в Кордові, столиці римської провінції з 150 р. до н.е. До кінця століття вони прийняли католицизм і, таким чином, ортодоксальне вчення про те, що Христос є «єдиносущний з Отцем».

Оаза

Після мусульманського завоювання на початку восьмого століття територію базиліки було розділено між обома релігійними общинами. Пізніше у тому ж столітті Абд-аль-Рахман I побудував мескіту (мечеть), що немов охоплює вестготську базиліку, змусивши таким чином християн поклонятися іншому місці. Фундамент первинної базиліки і зараз можна побачити під підлогою мечеті. Сьогодні тут експонується кам’яна кладка того періоду, зокрема мармурова дошка з хризмою (християнським символом Хі-Ро).

Ця пишна споруда мала стати гордістю цього найбільшого у світі міста. Протягом наступних 150 років мескіта тричі послідовно розширювалася, внаслідок чого утворилася одна суцільна зала з 856 колонами з мармуру, граніту, яшми, оніксу та іншого каміння. Все це утворює квадрат площею 24 000 квадратних метрів, тобто 2,4 га або 10 акрів. Уявіть собі два з половиною футбольні поля або площу Святого Петра в Римі. До цієї території примикає колишній сад-патіо для ритуальних мусульманських омовінь, перетворений у християнські часи на тихий дворик з апельсиновими деревами, ряди яких продовжують лінії колон у приміщенні.

В унікальній конструкції з подвійними арками простежується вплив римських акведуків та арок, а також візантійської архітектури, як це видно у базиліці Сан-Вітале VI століття в Равенні та Палантинській капелі Карла Великого в Аахені. Чергування рожевої цегли і білого каменю на подвійних арках створює гіпнотичний ефект витонченого небесного склепіння, що манить вірянина далі, в те, що можна було б уявити собі як пальмову оазу. Прозорість та легкість створюється за рахунок простору між верхніми напівкруглими арками в римському стилі та нижніми підковоподібними, характерними для східних форм.

Центральним місцем молитви у мечеті є міхраб – ніша у стіні мечеті, яка вказує напрямок на Мекку. Однак цей міхраб орієнтований на південь, а не на південний схід, ймовірно через те, що будівля була зведена над християнською церквою. Воістину вишукано оздоблена підковоподібна арка, здається, випромінює світло та енергію завдяки своїм мозаїкам, що були створені митцями, яких прислав візантійський християнський імператор як жест доброї волі.

Невідповідність

У подальшому самобутність і багатогранна краса споруди, що розрослася, викликали шанобливе захоплення у завойовників і стали запорукою її збереження. У наш час мечеть-собор визнана ЮНЕСКО об’єктом Світової спадщини.

Коли в тринадцятому столітті християнські війська відвоювали місто, почалася робота з перебудови частин мечеті знову на собор з готичними рисами. У результаті купол, хори і неф християнської будівлі височіли над багатовіковим дахом, створюючи зверху враження затонулого собору. Відчуття невідповідності виникає, коли з оригінальних секцій з подвійними арками потрапляєш до традиційних католицьких криласів та вівтарної частини храму, де досі проводиться щоденна меса. Під час свого єдиного візиту до Кордови невдовзі після весілля в Севільї імператор Священної Римської імперії Карл V не приховував свого розчарування з приводу архітектурного вторгнення: «Ви зруйнували те, що було унікальним у світі».

Судіть самі. Мої світлини, додані тут, можуть дати лише деяке уявлення про багату красу, що збереглася за тринадцять століть існування святилища, яке сьогодні свідчить про піднесення та спади віри на нашому континенті. (Двічі клацніть по світлині, щоб збільшити її).

До наступного тижня,




Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.