Невеличке саксонське містечко Геррнгут поблизу німецько-польського кордону було визнано об’єктом Світової спадщини разом з двома іншими моравськими поселеннями, що були засновані у 18 столітті в Північній Ірландії та Пенсільванії (США).
Про це було оголошено кілька днів тому на засіданні комітету Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки, культури та комунікації (ЮНЕСКО) в Нью-Делі, Індія.
Визнання стало розширенням статусу об’єкта Світової спадщини, вже наданого у 2015 році моравському поселенню Крістіансфельд поблизу Колдінга в Данії (1773), і включило міжнаціональну групу моравських церковних поселень у Гернгуті (1722), Бетлегемі в Пенсильванії, США (1741) і Ґрейсгіллі в Північній Ірландії (1759).
Гернгут був заснований біженцями, які рятувалися від католицької контрреформації в Богемії та Моравії, на території сучасної Чеської Республіки. Як духовні послідовники празького реформатора Яна Гуса, що загинув мученицькою смертю у 1415 році, вони вважають себе першою справді протестантською церквою, що передувала Лютеру.
Під наснажливим керівництвом графа Ніколаса Людвіга фон Цінцендорфа, власника маєтку, в якому оселилися біженці, община Геррнгута розпочала місіонерську діяльність у 1732 році, за шість десятиліть до того, як перший баптистський місіонер Вільям Кері вирушив до Індії. Цінцендорф наставляв тих, кого відряджав на місію, бути «такими людьми, які змушували б інших запитувати: Що за Бог створює таких людей, як ви?». Коли він помер у 1760 році, моравські брати відправили на місію більше служителів, ніж усі інші протестантські церкви разом узяті: до Гренландії, Лапландії, Джорджії, Карибського басейну, Сурінаму, Південної Африки, Індії та багатьох інших місць.
Видатна універсальна цінність
Де б вони не оселялися, моравські брати засновували місіонерські общини, втілюючи принципи служіння та єдності у своєму корпоративному способі життя, проводячи регулярні вечері любові та обряди обмивання ніг. Як родоначальники екуменізму, вони взяли девіз: «У головному – єдність, у другорядному – свобода, у всьому – любов».
Кожен з нещодавно визнаних об’єктів Світової спадщини відображає архітектуру та містобудування Геррнгута. У Крістіансфельді, наприклад, вулиці розташовані по гіпподамовій системі, як і в Геррнгуті, і обсаджені липами, привезеними з Нідерландів. Їхні зали для богослужінь і молитов повністю пофарбовані в білий колір, що є характерною рисою всіх моравських общин.
Хоча від ЮНЕСКО не очікується визнання центральної ролі Геррнгута в формуванні сучасного протестантського місіонерського руху, на сайті організації пояснюється, що об’єкт Світової спадщини має «видатну універсальну цінність (OUV), що означає культурну та / або природну значущість, яка є настільки унікальною, що виходить за межі національних кордонів та становить загальну цінність для нинішніх і майбутніх поколінь».
З перелічених ЮНЕСКО десяти критеріїв «Моравські церковні поселення» були номіновані за такими:
(iii) Об’єкт має слугувати унікальним або принаймні винятковим свідоцтвом культурної традиції або цивілізації, яка нині існує або припинила своє існування. (iv) Об’єкт має бути видатним зразком типу споруди, архітектурного або технологічного ансамблю або ландшафту, який (або які) ілюструють важливу епоху (або епохи) історії людства.
На сайті ЮНЕСКО пояснюється, що кожне моравське поселення мало свій власний архітектурний образ, заснований на ідеалах Моравської Церкви, але адаптований до місцевих умов. Разом вони представляли міжнаціональний масштаб і послідовність міжнародної моравської спільноти як глобальної мережі суспільно-релігійної системи, яка, незвично для свого часу, була дуже толерантною. У кожному з них була активна община, де традиції продовжувалися і становили живу моравську спадщину.
Голова німецької комісії ЮНЕСКО Марія Бьомер назвала міжнародний об’єкт Світової спадщини «сильним знаком», що символізує культурний і духовний обмін між державами і континентами по всьому світу. «Я сподіваюся, що цей особливий об’єкт Світової спадщини матиме об’єднувальний вплив ще довгий час».
Благословляючи світ
У заголовку невеликої книжки, яку я написав у 2007 році, я назвав Геррнгут «маленьким містечком, що благословило світ», розповівши про його ключову роль у відрядженні місіонерів та натхненні на служіння таких, як Джон Веслі та Вільям Кері. Книжка* була презентована на Фестивалі Націй того року, коли сотні працівників МзМ з усієї Європи з’їхалися до містечка, де за останні два десятиліття в центрі МзМ, розташованому неподалік, в замку Вассершлосс, пройшли підготовку ще багато сотень молодих місіонерів.
Геррнгут є традиційною зупинкою на вихідні під час «Туру континентальною спадщиною», який ми з Ромк’є проводимо з 2005 року. Тур проходить через Німеччину до Чехії слідами «вірних меншин», які формували історію Європи, і пов’язує Кирила та Мефодія, апостолів слов’янських народів Центральної Європи, з Яном Гусом, Яном Амосом Коменським (єпископом давньоморавської церкви, філософом і педагогом), а також з Цінцендорфом, Веслі та Кері.
Можливо, одного дня цей міжнаціональний об’єкт спадщини буде розширено, і до нього включать інші моравські общини, такі як Кенігсвельд у німецькому Шварцвальді чи Зейст у Нідерландах, де відбулася перша всесвітня конференція моравських місіонерів.
*Напишіть мені, якщо хочете отримати безкоштовну версію цієї книги у форматі pdf.
Вже наступної п’ятниці! 18:00 за центральноєвропейським часом. На youtube.com/c/schumantalks
До наступного тижня,
