Широке засудження недавньої вимушеної посадки літака Ryanair над Білоруссю змусило мене задуматися про вплив голландця, якого вважають батьком сучасного міжнародного права: Гуго Гроція.
Його статуя розташована всього за 250 метрів від нашої квартири, на стіні колишньої будівлі амстердамської біржі, звідки відкривається вид на гавань. Гроцій, або Гуго де Грот, тримає в руці товстий том під назвою «Mare Liberum» («Вільне море»). «Море було міжнародною територією, і всі народи могли вільно використовувати його для морської торгівлі», – зазначається в книзі.
Кілька днів тому я проходив повз цю статую з своїм десятирічним онуком і запитав його, що він знає про Гроція. Як і більшість голландських школярів, він зміг відповісти відразу: що той втік з ув’язнення в замку в скрині для книг.
Ця історія є частиною офіційного канону голландської історії. Гроцій (1583-1645) жив під час Вісімдесятирічної війни між Нідерландами та Іспанією (1578-1648). Під час Дванадцятирічного перемир’я (1609-1621) голландці припинили боротьбу з іспанцями і почали внутрішню боротьбу – з причин теологічних розбіжностей. Гроцій був радником провідного державного діяча в боротьбі проти Іспанії Йохана ван Олденбарневелта. Принц Моріц Оранський, звинувативши цих двох у дестабілізації політичного клімату, заарештував їх і віддав на суд у 1619 році. Останнього засудили до смертної кари, а його радника – до довічного ув’язнення в замку Льовештайн недалеко від міста Горінхем.
Втеча
У 1621 році дружина Гроція Марія спланувала втечу свого чоловіка. В замок доставили велику скриню з книгами, призначеними йому для вивчення. Гроцій заліз у скриню, котру перенесли через підйомний міст.
Здобувши свободу, Гроцій втік до Парижа. Там він опублікував свою найвідомішу книгу «De jure belli ac pacis» («Про право війни та миру»), в якій викладена система принципів природного права, що є обов’язковими для всіх народів, незалежно від місцевих звичаїв і законів. Решту життя він провів у вигнанні за кордоном. Останні десять років – як посол Швеції у Франції – присвятив переговорам про закінчення Тридцятилітньої війни.
То яке відношення це має до інциденту з «викраденням» Ryanair?
Обурення, які стали реакцією на цю подію, демонструють, що країни, уряди і населення в усьому світі очікують справедливості та чесної гри, а також дотримання міжнародних угод. Але якщо ми вчимо, що люди – просто випадковий продукт тривалого матеріалістичного процесу, чому б не дозволити панувати закону джунглів – виживанню найсильніших? Очевидно, що жодна цивілізація не може будуватися на такій передумові, не кажучи вже про будь-який міжнародний порядок.
Річ у тім, що міжнародне право значною мірою сформувалося з передумови, що існує Бог, котрому підзвітне все людське життя. Голландські школярі не знають про Гроція того, що його християнська віра і світогляд сформували його уявлення про те, як народи повинні ставитися один до одного. Теологія як і раніше грає ключову роль у міжнародній політиці, тому що те, що ми думаємо про Бога, формує наші уявлення про людей і суспільство. У цьому вся суть політики.
Міжнародне право мало назву ще за часів Римської імперії: ius gentium, право народів, яке випливає з концепції природного права або принципів, що спираються на совість. Проте після християнізації Римської імперії розвиток міжнародного права – це історія, сформована до наших днів теологічними концепціями, які аргументувалися християнськими мислителями включно з Іринеєм, Августином, Аквінським, Лютером і Кальвіном.
У міру того як європейські держави відкривали нові території, виникли богословські дискусії про те, як поводитися по відношенню до нових народів, які проживають на цих територіях. Чи повинна виконуватися заповідь «любити ближнього свого» і стосовно них?
Наріжний камінь
Саме Гроцій більшою мірою, ніж будь-хто інший, встановив міжнародне право як окрему галузь, що визначає відносини між народами як під час війни, так і під час миру. Праця «Mare Liberum», котра відстоює свободу відкритого моря, стосувалася не тільки дедалі більшої кількості європейських держав, які досліджують і колонізують світ, але і сьогодні залишається наріжним каменем міжнародного права.
Гроцій помер за три роки до Вестфальського миру 1648 року, котрий завершив Вісімдесятирічну і Тридцятирічну війни. Однак його робота сформувала основу цієї переломної події, поклавши початок нинішньому міжнародному правовому порядку, заснованому на незалежних суверенних утвореннях, відомих як «національні держави», рівноправність суверенітету яких визначається насамперед непорушністю кордонів і невтручанням у внутрішні справи суверенних держав, незалежно від розміру та влади.
Сьогодні суверенітет отримав обмеження в глобалізованому світі, де численні міжнародні угоди пов’язують країни у взаємній підзвітності, та однак досі базуються на правовому порядку Гроція.
І хоча дарвіністи можуть вітати тактику «сильної людини» Лукашенко, Гроцій вказує на більш високу владу, якій диктатор в кінцевому рахунку підзвітний.
Долучайтеся до нас у середу о 18.00 CEST, і ми поговоримо з трьома моїми друзями, людьми, які працюють або працювали в Брюсселі на стику політики і теології: Джулією Доксат-Персер, Крістелем Нгнамбі та Арі де Патером з суспільно-політичного відділу Європейського євангелічного альянсу.
Переходьте на: YouTube.com/c/schumantalks
До наступного тижня,
